Куди поїхати в Туреччині за пейзажами: 20 місць від каньйонів до античних міст

Туреччина дивує не лише пляжами Анталії. За одну поїздку ви побачите глибоку ущелину з античним мостом, підземне місто на кілька поверхів і білі тераси Памуккале.

Багато туристів не виїжджають далі від готелю та однієї автобусної екскурсії. А найсильніші пейзажі країни розкидані від Лікійського узбережжя до озера Ван на сході. Від Анталії до Каппадокії близько 550 км, це приблизно сім годин у дорозі (за картою).

Ми зібрали 20 місць, які варто побачити, із сезонами, годинами роботи та підказками, як дістатися. Це робочий список маршрутів на відпустку, а не сухий рейтинг.

Реклама: у тексті є партнерські посилання, за ними ми отримуємо комісію, ціна для вас не змінюється.

Що дивитися в Туреччині: наш вибір

💡 Коротко:

• Якщо у вас один тиждень, відведіть два дні Каппадокії та день Памуккале, решту часу проведіть в Анталії.
• Для пляжного відпочинку залиште Олюденіз, Капуташ і Дюденські водоспади.
• Печери Дамлаташ і Дім зручно дивитися з Аланії, Кепрюлю з Анталії або Манавгата, а Йорук Парк з Кемера.
• Години роботи музеїв і печер: 09/2026, перевірено на офіційному порталі музеїв Туреччини.

Навігація за регіонами допоможе вибрати базу для поїздки.

1. Каньйон Кепрюлю

Назва Кепрюлю перекладається з турецької як «каньйон із мостом». Історичний міст Олук в античну епоху з'єднував береги річки на шляху між областями Пісідія та Памфілія.

Каньйон Кепрюлю це і глибока ущелина, і національний парк поруч із Манавгатом, в околицях Анталії. Ущелину прорізала гірська річка Кепрючай. У парку ростуть сотні видів дерев і гніздяться птахи.

Тут є чим зайнятися. Ви сплавляєтеся річкою на рафті, їдете верхи до руїн давнього Серге або пливете на човні озерами й тунелями карстової печери. Дістатися найпростіше з екскурсією або на машині.

• Як дістатися: з Анталії або Манавгата, близько години в дорозі (за картою).
• Вартість: вхід до парку платний, тариф уточнюйте на вході.
• Для кого: для активних пар і сімей із підлітками.
• Мінус: без машини чи екскурсії ви витратите на дорогу весь день.

2. Печера Дамлаташ

У центрі Аланії, поруч із пляжем Клеопатри та фортецею, розташована печера Дамлаташ. Її прикрашають сталактити й сталагміти, яким тисячі років. Назва складена з двох турецьких слів: damla означає «крапля», а taş означає «камінь», бо зі склепінь постійно капає вода.

© © CANONIER · CC BY-SAФото: © CANONIER, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0), Wikimedia Commons

Багатобарвне підсвічування перетворює зали на фантастичний світ. Повітря тут насичене вуглекислим газом, його вважають корисним при астмі. Уздовж стін стоять лавки, де можна посидіти й подихати цілющим повітрям.

Печера невелика, на огляд вистачає двадцяти хвилин. Вона відчинена щодня з 10 до 19 години. Заходьте зранку, поки в залах мало людей.

Таблички біля входу розповідають про історію печери та її мікроклімат. Каса працює в ті самі години, що й сама печера, а квиток діє на одне відвідування.

• Як дістатися: пішки від центру Аланії, поруч із пляжем Клеопатри (за картою).
• Вартість: вхід у межах нижнього двозначного діапазону, тариф уточнюйте на касі.
• Для кого: для сімей і людей із хворобами дихання.
• Мінус: печера компактна, серйозний огляд займе не більше двадцяти хвилин.

3. Печера Дім

© Figure · CC BY-SAФото: Figure, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0), Wikimedia Commons

Печера Дім лежить на схилі гори Джебель Рейс, за дванадцять кілометрів на північний схід від Аланії, над ущелиною річки Дім-Чай. Це одна з найбільших печер Туреччини. Її виточили дощові потоки, які потрапили в тріщину вапнякової скелі.

Коридори шириною від десяти до п'ятнадцяти метрів розходяться на два рукави. Правий рукав короткий, лівий тягнеться далі вглиб. По всій довжині прокладені підвісні містки, з них зручно розглядати настінні візерунки зі сталактитів і сталагмітів.

На середині маршруту в лівій гілці грає флейтист, і звук під склепіннями народжує химерні образи. Далі ви виходите до невеликого підземного озера. На огляд іде не більше півгодини. Потім підніміться на оглядовий майданчик: звідти видно ущелину Дім-Чай і Таврські гори.

• Як дістатися: з Аланії, близько двадцяти хвилин на машині (за картою).
• Вартість: вхід платний, тариф уточнюйте на касі.
• Для кого: для сімей і любителів легких прогулянок.
• Мінус: останніх відвідувачів пускають до 18:30, приїздіть із запасом часу.

4. Печера Зейтін Таш

Печеру Зейтін Таш, що означає «Оливковий камінь», знайшли недалеко від Белека під час розробки каменоломні. Їй близько 14 мільйонів років. Попри фантастичну красу, туристичної популярності вона ще не набула, тому тут тихо.

Усередині дві підземні галереї, з'єднані залами. Для відвідувачів відчинений лише верхній коридор. Зі стелі звисають найтонші сталактити й сталагміти. Найкрасивіші з них, схожі на ажурні голки, зібрані в залі під назвою Спагеті.

Доріжки всередині рівні, ними можна ходити навіть на підборах. Температура тримається рівно, близько 23 градусів, тож куртка не знадобиться. Потрапити сюди можна лише з групою не більше десяти осіб, з 1 травня по 15 жовтня.

• Як дістатися: з Белека або Кемера на машині (за картою).
• Вартість: вхід платний, тариф уточнюйте на місці.
• Для кого: для тих, хто хоче побачити печеру без натовпів.
• Мінус: сезон короткий, з 1 травня по 15 жовтня, і лише з групою.

5. Печера Бельдібі

Печеру Бельдібі називають однією з головних точок національного парку Бедаглари. Вона лежить між Анталією та Кемером. Славу їй принесли петрогліфи, єдині наскельні рисунки такого віку в Західній Азії. Назву печера отримала від сусіднього селища, уздовж якого тягнеться низка готелів.

Нині Бельдібі офіційно зачинена для відвідувачів. Місцеві гіди все одно водять сюди туристів за окрему плату. У печері знайшли кілька культурних шарів епох мезоліту, неоліту та палеоліту. Предмети побуту з розкопок виставлені в історичному музеї Анталії.

• Як дістатися: лише з гідом, самостійно вхід зачинений.
• Вартість: місцевий гід бере плату за супровід.
• Для кого: для тих, хто цікавиться археологією та любить нестандартні маршрути.
• Мінус: офіційного доступу немає, відвідування неофіційне.

6. Підземне місто Дерінкую

© Nevit Dilmen ( talk ) · CC BY-SAФото: Nevit Dilmen ( talk ), CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0), Wikimedia Commons

Каппадокія відома підземними містами, які залишили далекі предки. Найбільше з них носить ім'я Дерінкую. За даними офіційного порталу музеїв Туреччини, воно складається з сотень залів, вирубаних у м'якому туфі та з'єднаних галереями й тунелями.

Місто заглиблюється майже на 90 метрів. Тут були стайні та склади, житлові кімнати й кухні, церкви та давильні для винограду, а на другому рівні працювала місіонерська школа. Вентиляційну шахту завглибшки 55 метрів використовували ще й як колодязь. Для відвідувачів нині відчинено лише близько десятої частини міста, але й цього досить, щоб оцінити масштаб.

Проходи вузькі та слабо освітлені, тому візьміть ліхтарик. Місто будували так, щоб чужинці заблукали в лабіринті, і не варто відхилятися від маршруту. Деринкую відкритий щодня, влітку з 8 до 18:45, каса зачиняється водночас (дані: 09/2026, офіційний сайт).

Екскурсії підземними містами Каппадокії зручно подивитися на GetYourGuide.

• Як дістатися: з Гьореме або Невшехіра машиною, близько 40 хвилин (за картою).
• Вартість: квиток платний, купуйте заздалегідь онлайн.
• Для кого: для тих, хто не боїться замкнених просторів.
• Мінус: вузькі слабо освітлені тунелі, без ліхтарика некомфортно.

7. Дюденські водоспади

© Cobija · CC BY-SAФото: Cobija, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0), Wikimedia Commons

Два Дюденські водоспади, Верхній і Нижній, утворює річка Дюден. Нижній падає з півсотметрової висоти просто в Середземне море. Увечері його підсвічують, і вид з моря чи з парку особливо сильний. Поруч облаштовані оглядові майданчики та місця для відпочинку.

Друга назва водоспаду перекладається як «кавун, що підстрибує». У Дюденському парку можна пообідати над водою, сплавитися на рафті або прокататися на тарзанці Zip Line.

Верхній Дюден розташований за одинадцять кілометрів на північний схід від Анталії. Вода падає з висоти майже 28 метрів і, за оцінками, робить це вже близько шестисот років. Узимку та навесні потік бурхливий, а в сухе літо перетворюється на тонкі струмки. До водоспаду ведуть стежки, драбинки та містки з різних рівнів, поруч є вхід до печери з новим ракурсом на воду.

Поруч з оглядовим майданчиком розташовані давні поховання перших століть нашої ери. Огляд займає годину-півтори, якщо не поспішати й пройти всіма рівнями. Узимку беріть куртку: біля води вітряно.

• Як дістатися: з Анталії машиною або в складі екскурсії (за картою).
• Вартість: вхід до парку платний, тариф уточнюйте на вході.
• Для кого: для родин і фотографів, особливо ввечері з підсвічуванням.
• Мінус: улітку без дощів потік води слабкий, а біля нижнього водоспаду багато людей.

8. Водоспад Манавгат

© Thomas Gensler · CC BY-SAФото: Thomas Gensler, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/2.0/de/deed.en), Wikimedia Commons

Недалеко від Сіде стоїть місто Манавгат, назване на честь гірської річки. Річка народжується в Таврських горах і несе воду в Середземне море, прорізаючи місто. Сам водоспад захований у долині, в центрі невеликого лісопарку.

Висота водоспаду всього два метри, зате ширина майже в сорок метрів надає Манавгату розмаху. Це рукотворна пам'ятка: її утворила гребля. З двох боків обладнані оглядові майданчики, звідки видно всю воду й зелень. Вхід до парку платний, відвідування доступне протягом дня.

• Як дістатися: із Сіде або Манавгата машиною (за картою).
• Вартість: вхід до парку платний, тариф уточнюйте на вході.
• Для кого: для короткої зупинки дорогою до інших місць.
• Мінус: водоспад рукотворний і низький, заради одного виду їхати далеко не варто.

9. Олюденіз

© dronepicr · CC BYФото: dronepicr, CC BY (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0), Wikimedia Commons

Олюденіз це курортне селище на Лікійському узбережжі. Назва перекладається як «мертве море», але вода тут напрочуд бірюзова, а пляжі зі світлого піску та гальки вважають одними з найкращих на турецькому узбережжі.

В Олюденізі пляжний відпочинок поєднується з екскурсіями. Над селищем височіє гора Бабадаг майже двокілометрової висоти. З її схилів стартують параплани, а для хайкінгу прокладені гірські стежки.

Поруч лежить заповідник «Блакитна лагуна». Затоку із суходолу закривають гори, а з боку моря Черепаший острів. Узбережжя потопає в зелені парку, над водою стоять сосни й пальми. У лагуні є піщаний пляж, а ще один мальовничий пляж ховається в Долині метеликів.

• Як дістатися: із Фетхіє долмушем або машиною, близько пів години (за картою).
• Вартість: вхід на пляж Блакитної лагуни платний, тариф уточнюйте на місці.
• Для кого: для пар і любителів парапланеризму.
• Мінус: у сезон у лагуні багато людей, приходьте до відкриття.

10. Олімпос

© Josh.artofwayfaring · CC BY-SAФото: Josh.artofwayfaring, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0), Wikimedia Commons

Античний Олімпос лежить у долині річки біля гори Тахтали, приблизно за двадцять п'ять кілометрів від Кемера. Історики вважають, що місто заснували в третьому столітті до нашої ери. Нині тут тривають розкопки, і для огляду відкрита лише частина території.

Навіть руїни амфітеатру, храму, лазні, майстерень і ділянки водогону говорять про майстерність давніх зодчих. Тут же ви побачите лікійські гробниці та саркофаги. По обох берегах збереглися кам'яні набережні, залишки мосту й міської стіни.

Навколо шумить зелена зона національного парку з лавровими та фіговими деревами. Поруч є дикий пляж, куди в сезон припливають черепахи. Огляд руїн зручно поєднати з купанням, вхід до води відкритий для всіх.

• Як дістатися: із Кемера машиною або човном з пляжу Чирали (за картою).
• Вартість: вхід на територію руїн платний, тариф уточнюйте в касі.
• Для кого: для любителів античності, які хочуть одразу й моря.
• Мінус: відкрита лише частина міста, решта прихована під розкопками.

11. Пляж Капуташ

© Wusel007 · CC BY-SAФото: Wusel007, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0), Wikimedia Commons

Капуташ входить до числа найкращих пляжів Туреччини. Він розташований за двадцять кілометрів від містечка Каш, затиснутий між скелями й невеликий за розміром: вузька смуга гальки та піску біля самої води. Вода тут прозора й лазурова, а природа навколо майже незаймана.

Інфраструктури мало. Є кафе, кабінки для переодягання та пункт прокату парасольок і лежаків. Ще недавно пляж був диким, і потрапити на нього можна було тільки морем. Нині сюди ходять рейсові автобуси з Анталії та Фетхіє.

Від зупинки до води доведеться дійти пішки, перейти міст через ущелину й спуститися довгими кам'яними сходами. Підйом назад дається важче, ніж спуск, тому не беріть зайвих речей. Приїздіть уранці, до приходу груп.

• Як дістатися: автобусом із Каша, Анталії або Фетхіє, далі пішки й сходами (за картою).
• Вартість: вхід вільний, оренда парасольки та лежака платна.
• Для кого: для тих, хто готовий спуститися сходами заради чистої води.
• Мінус: зворотний підйом сходами дається важко, інфраструктура мінімальна.

12. Зелений каньйон

© Alexander Annenkov from Moscow, Russia · CC BYФото: Alexander Annenkov from Moscow, Russia, CC BY (https://creativecommons.org/licenses/by/2.0), Wikimedia Commons

У Таврських горах, за десять кілометрів від Манавгата, лежить долина, повністю залита водою. Її називають Зеленим каньйоном. Через смарагдовий колір води й пишну зелень по берегах місце отримало таку назву, а глибину штучного озера оцінюють у десятки метрів.

Тут колись текли річка й кілька озер, які живили давньоримське місто. Сьогодні водойму наповнюють джерела, що стікають з гір, а її площа вимірюється сотнями гектарів. У гладіні озера відбиваються прямовисні скелі, порослі соснами.

Уся ця зона оголошена природним заповідником, тому купання та стоянки регулюються. Приїздіть уранці, поки вода спокійна й добре видно відображення скель.

• Як дістатися: із Манавгата машиною або катером по озеру (за картою).
• Вартість: прогулянка на катері платна, тариф уточнюйте на причалі.
• Для кого: для спокійного дня на воді та для фотографів.
• Мінус: це рукотворне озеро, а не дикий каньйон, і береги місцями закриті.

13. Північно-Анатолійські гори

© Adar Yehiam took the pictures Noa made the Panorama · CC BYФото: Adar Yehiam took the pictures Noa made the Panorama, CC BY (https://creativecommons.org/licenses/by/2.5), Wikimedia Commons

На півночі Туреччини вздовж Чорноморського узбережжя тягнеться гряда Північно-Анатолійських, або Понтійських, гір. Це ряди паралельних хребтів, які розділяють річкові долини та ущелини. Із заходу на схід вершини піднімаються від двох тисяч метрів майже до чотирьох, а найвище піднімається гора Качкар.

Схили вкриті густою зеленню, тут чисте гірське повітря й панорамні види. Сюди їдуть заради трекінгу, піших прогулянок стежками та пікніків. Узбережжя досить рівне, і в кількох місцях у нього врізаються невеликі затоки, оточені скелями. Найбільша з-поміж інших Синопська затока з курортним містом Синоп.

• Як дістатися: від Трабзона або Самсуна машиною чорноморськими дорогами (за картою).
• Вартість: піші маршрути безкоштовні, платите лише за ночівлю.
• Для кого: для тих, хто хоче змінити пляжі на гори й ліс.
• Мінус: далеко від Анталії, потрібна окрема поїздка на північ.

14. Озеро Ван

Озеро Ван на сході Туреччини лежить на Вірменському нагір'ї та відоме далеко за межами країни. За площею це найбільше у світі содове озеро. У рейтингу солоних озер світу, що не пересихають, воно посідає четверте місце.

Вода прозора, аквамаринового кольору, а на дотик схожа на мильний розчин, бо в ній багато соди. Місцеві жителі століттями використовували її для прання. Купатися в такій воді не радять людям із чутливою шкірою.

Нещодавно на дні озера знайшли руїни фортеці, яким близько трьох тисяч років. З берега відкривається панорама сплячого вулкана Немрут-Даг. Приїздіть на захід сонця, коли вода й гори стають особливо фотогенічними.

• Як дістатися: літаком до Вана, далі машиною вздовж берега (за картою).
• Вартість: берег доступний вільно, екскурсії та катер платні.
• Для кого: для тих, хто їде за незвичайними пейзажами та історією.
• Мінус: купання не підходить для чутливої шкіри через солі та соду.

15. Каппадокія

© Brocken Inaglory Edit by CillanXC · CC BY-SAФото: Brocken Inaglory Edit by CillanXC, CC BY-SA (http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/), Wikimedia Commons

Центральна Туреччина вражає районом із фантастичним ландшафтом. Каппадокія лежить осторонь пляжів, але заради неї варто перетнути країну. Каньйони, підземні міста, печери та храми, висічені з вулканічного туфу, утворюють пейзаж, схожий на декорації.

Туристичний центр регіону, місто Гьореме, виріс серед цих скель. Тут будівлі вирубані просто в камені: можна переночувати в скельному готелі та пообідати в ресторані всередині скелі. Під землею ховається підземне місто з кількома рівнями коридорів і залів.

Разом із національним парком Гьореме ці місця включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Побачити все одразу найпростіше з висоти, у польоті на повітряній кулі на світанку. Польоти залежать від погоди, тому бронюйте заздалегідь.

• Як дістатися: з Анталії близько 550 км, зручніше з перельотом до Кайсері або Невшехіра (за картою).
• Вартість: окремі об'єкти платні, квитки уточнюйте на місці.
• Для кого: для тих, хто їде за пейзажами й не боїться ранніх підйомів.
• Мінус: без машини пересуватися між точками складно, а політ кулі залежить від погоди.

16. Лікійський шлях

Півострів між Анталією та Фетхіє перетинає Лікійський шлях, або Лікійська стежка. Назву маршрут отримав від давньої Лікії, яка колись займала цю землю. Стежка йде наймальовничішими ландшафтами узбережжя й не потребує спеціальної підготовки.

Дорогою відкриваються скелі, пляжі та античні руїни. Гірські ділянки змінюються ґрунтовими й асфальтовими дорогами. Проходити маршрут повністю не обов'язково: він влаштований так, що кожен день шляху закінчується в курортному містечку, де можна зупинитися або зійти зі стежки.

Беріть воду та зручне взуття, а маршрут плануйте короткими відрізками. Тоді ви встигнете і пройти горами, і скупатися в морі. Погоду перевіряйте заздалегідь: улітку вдень на відкритих ділянках дуже спекотно.

• Як дістатися: старт у Фетхіє або Анталії, далі пішки маршрутом (за картою).
• Вартість: безкоштовно, платите лише за ночівлю та їжу.
• Для кого: для тих, хто хоче поєднати хайкінг і море.
• Мінус: повний трек завдовжки в сотні кілометрів не пройти за одну поїздку.

17. Памуккале

© Юрій Хижняк (YuraHiz… · CC BYФото: Юрій Хижняк (YuraHiz…, CC BY (https://creativecommons.org/licenses/by/3.0), Wikimedia Commons

Памуккале перекладається як «бавовняна фортеця» й відоме далеко за межами країни. Це величезні вапнякові стіни з уступами, схожі на крижані брили. До льоду вони стосунку не мають: білі чаші заповнені термальною водою з джерел із різною температурою та складом.

Каскад терасних басейнів тягнеться схилом, а поруч лежить античний Ієраполіс. Біля кожного басейну стоїть табличка з температурою та складом води. Вважається, що місцеві джерела допомагають при хворобах шкіри та суглобів.

У темряві басейни підсвічують, тому частина зон відкрита й увечері. Ходити білими травертинами дозволено лише босоніж, щоб не пошкодити поверхню. Приїздіть до відкриття, поки схил не розжарився й навколо мало груп.

Екскурсії до терас і в античний Ієраполіс підібрані на GetYourGuide.

• Як дістатися: з Денізлі автобусом, близько пів години, далі пішки (за картою).
• Вартість: вхід на територію платний, тариф уточнюйте на офіційному сайті музеїв.
• Для кого: для пар і тих, хто їде за незвичайними пейзажами та термами.
• Мінус: ходити травертинами можна лише босоніж, улітку поверхня гаряча.

18. Стародавній Пергам

Пергам заснували у дванадцятому столітті до нашої ери. Античні руїни лежать за двадцять шість кілометрів від Егейського моря. Розквіт міста припав на епоху еллінів, а згодом його успадкували римляни. На пагорбі заввишки близько трьохсот метрів зберігся Акрополь.

Уявити велич міста можна за фрагментами храмів Траяна й Афіни та за руїнами Пергамської бібліотеки, однієї з найвідоміших у давнину. Нижче від храму Траяна вражають масштаби крутого амфітеатру, а поруч лежить фундамент вівтаря Зевса.

Огляд продовжують у комплексі Асклепіон, який із давнини славився як лікувальний центр. Тут були медична школа, храми, джерело з цілющою водою, бібліотека, театр і лікарня. Унизу, біля русла річки Бергама, збереглися руїни Червоної базиліки ранньохристиянської епохи.

• Як дістатися: з Ізміра або Бергами машиною, близько пів години (за картою).
• Вартість: вхід на територію Акрополя платний, тариф уточнюйте в касі.
• Для кого: для любителів античної історії та архітектури.
• Мінус: Акрополь стоїть на високому пагорбі, підйом забирає час і сили.

19. Стародавнє місто Фазеліс

© Vadim Indeikin · CC BY-SAФото: Vadim Indeikin, CC BY-SA (https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0), Wikimedia Commons

Біля підніжжя гори Тахтали, яку згадує ще «Іліада», стоїть стародавній Фазеліс. Химерні скелі, пляжі та тиха гавань із білими яхтами роблять місто дуже красивим, але відоме воно передусім античними пам'ятками. Переказ каже, що Фазеліс заснували в сьомому столітті до нашої ери вихідці з Родосу.

Руїни збереглися з римських і візантійських часів. Залишки міської стіни біля входу та фрагменти храму відносять до третього століття до нашої ери. На схилі Акрополя видно театр, а за північною гаванню на пагорбах лежить некрополь.

Особливо вражає стародавній акведук, який постачав місто водою з джерела в північному пагорбі. Гуляючи Фазелісом, ви пройдете три міські агори, побачите античні лазні біля площі та почуєте легенди про богиню Афіну, покровительку міста.

• Як дістатися: з Кемера машиною, близько пів години (за картою).
• Вартість: вхід на територію платний, тариф уточнюйте в касі.
• Для кого: для тих, хто любить руїни біля моря й хоче поєднати огляд із пляжем.
• Мінус: у спеку на відкритій території мало тіні й ніде сховатися.

20. Йорук Парк

Йорук Парк це етнографічне село під Кемером, на горі Кючюкбуруне біля Середземного моря. Воно відтворює побут турецьких кочівників-йоруків, які жили то в горах, то в долині. Назву парк отримав саме від них.

У наметах і будинках виставлено предмети національної культури та обрядів. Фігури людей показують національний одяг і сцени праці ремісників: тут тчуть килими й показують вироби зі шкіри. Гостей пригощають стравами традиційної кухні та водяним борегом, пирогом із різними начинками.

Після прогулянки селом дорога веде на терасу кафе. З неї відкривається вид на зелень і на Кемер удалині. Заходьте у другій половині дня, коли спека спадає.

• Як дістатися: з Кемера машиною, кілька хвилин від центру (за картою).
• Вартість: вхід платний, тариф уточнюйте в касі.
• Для кого: для сімей із дітьми та тих, кому цікава місцева культура.
• Не для кого: для тих, хто шукає справжнє село кочівників, а не музей.

Найкрасивіші місця Туреччини на карті

Усі двадцять точок позначено на карті нижче. Побудуйте маршрут заздалегідь, щоб не витрачати відпустку на дорогу між містами.

⁉️🤔 Часті запитання

Скільки днів потрібно, щоб побачити головні місця Туреччини?

На краєвиди й античні міста закладайте мінімум тиждень. Два дні йде на Каппадокію, день на Памуккале, решта на Анталію, Олюденіз і Лікійський шлях. Якщо їхати спокійно й без поспіху, беріть десять-чотирнадцять днів.

Коли краще їхати в Каппадокію?

Найрівніша погода й вітер для повітряних куль припадають на весну та осінь. Улітку вдень спекотно, а взимку частину маршрутів і польотів скасовують через сніг і вітер. Бронюйте політ заздалегідь і тримайте запасний день на випадок негоди.

Чи можна потрапити до печер Дамлаташ і Дім без екскурсії?

Так, обидві печери під Аланією відкриті для самостійного відвідування, квиток купують у касі. Екскурсія потрібна лише там, куди без машини не дістатися: у каньйон Кепрюлю, до водоспадів або в Бельдібі, яка офіційно закрита для туристів.

Що подивитися в Туреччині з дітьми?

Дітям зазвичай подобаються Йорук Парк із кочівниками, печера Дамлаташ із підсвічуванням і Дюденські водоспади. Для спокійного дня підійде водоспад Манавгат або прогулянка озером у Зеленому каньйоні. Довгі піші маршрути краще залишити на інший раз.

Чи варто їхати на озеро Ван і Північно-Анатолійські гори?

Це далекі напрямки для тих, хто вже бачив узбережжя. Озеро Ван і Понтійські гори потребують окремого перельоту й кількох днів. Якщо у вас коротка відпустка в Анталії, простіше вибрати Олюденіз, Памуккале й Каппадокію.

Коротко: що варто забронювати

Якщо у вас тиждень, відведіть два дні Каппадокії та день Памуккале. Решту днів проведіть в Анталії: Дюденські водоспади, Кепрюлю й печери Аланії.

• Якщо ви їдете за краєвидами: стартуйте в Каппадокії, потім рухайтеся до Памуккале.
• Якщо ви їдете з дітьми: вибирайте Йорук Парк, печеру Дамлаташ і Дюденські водоспади.
• Якщо хочете море й історію: беріть Лікійський шлях, Олімпос і Фазеліс.
• Якщо потрібен спокійний день: поїдьте на Зелений каньйон або до водоспаду Манавгат.

Дорогу між точками плануйте заздалегідь, а тури й квитки беріть онлайн: подивитися екскурсії на GetYourGuide. Для ночівель у туристичних центрах підійдуть готелі в Анталії на Trip.com.