Маршрут Лондоном слідами Джека Потрошителя: опис, фото, місця

“Джентльменський набір” туриста в Лондоні включає огляд визначних пам'яток, відомих за ілюстраціями до підручників англійської мови. Безперечно – вони дійсно заслуговують на увагу. Але, може, варто згорнути зі стандартної туристичної стежки і заглибитись у переплетення старовинних вуличок, оповитих туманом таємниць та загадок? Для вас ми підготували маршрут Лондоном: слідами Джека Потрошителя.

Пройду Менселл-стріт, зверну на Уайтчепель

Спочатку, зрозуміло, віддамо данину історії та архітектурі – Букінгемський палац, площа Піккаділлі, Трафальгарська площа, Вестмінстерське абатство, будівля Парламенту з Біг Беном, Ковент-Гарден, фінансовий центр Сіті та собор Святого Павла. Кілька годин неспішної прогулянки — і ми добираємося до крайньої східної точки стандартного маршруту — фортеці Тауер та неповторного Тауерського мосту, символу Лондона та прикраси обкладинок усіх лінгафонних курсів англійської мови.

Помилувалися Темзою, сфотографувалися на тлі повитих плющем фортечних стін? Тоді — у дорогу! Пройдемо Під'їздом до Тауерського мосту, піднімемося вулицею Менселл до вулиці Уайтчепель і звернемо праворуч. Ми у районі Уайтчепель. Саме тут живе найпопулярніша, незважаючи на свій похилий вік, лондонська таємниця.

Уайтчепель був і, на думку лондонців, назавжди залишиться проблемним районом. Любителям архітектурної краси та естетичних розваг тут робити нічого. А практичні городяни навідуються сюди в неділю — коли тут вирує життя на знаменитих ринках. Ринок Петтікоет Лейн – головна лондонська “крапка” з продажу дешевого одягу.

Жіночою білизною тут торгували ще наприкінці XVII століття (назва вулиці перекладається як «Алея нижніх спідниць» або, образніше, «Бабине царство»). Любителі модного одягу та аксесуарів рухаються до ринків на Брік Лейн та на Фешн-стріт.

Кому потрібна свіжа здорова їжа — вирушає на величезний ринок Спіталфілдс, а хто бажає завалити дорогу йому людину недорогими квітами — прямує на базар на вулиці Коламбія. Тут одягалися, харчувалися і, як могли, прикрашали своє життя жертви Джека-Різника.

Жорстокий невидимка

Офіційна історія серійних вбивств на нашій планеті починається 31 серпня 1888 року: рано вранці того дня, менш ніж за сто метрів від Королівського Лондонського госпіталю, було знайдено тіло першої жертви – Мері Енн Ніколс. Те, що це незвичайне вбивство (а «звичайні» тут були повсякденним явищем), стало зрозумілим відразу — жінці не лише перерізали горло, а й вирізали частину внутрішніх органів…

Проте поліція стурбувалася лише після другого аналогічного вбивства — вранці 8 вересня, поряд із ринком «Спіталфілдс» було виявлено тіло Енні Чепмен. Але справжня паніка почалася після 27 вересня — того дня до Скотланд-Ярду надійшов лист, що починався люб'язними словами «Дорогий начальник» і містив недвозначну обіцянку «обкорнати дамам вуха». Підписано воно було просто – «Джек-Різник».

Спочатку послання визнали справою рук «чорного гумориста», але 30 вересня маніяк здійснив одразу два вбивства. О першій годині ночі в Уайтчепелі страшний крик привернув увагу патруля та перехожих, але вони розминулися з убивцею буквально на хвилину, і знайшли лише тіло третьої жертви – Елізабет Страйд. Безумець не встиг її «випатрати» і, мабуть, тому через короткий проміжок часу завдав нового удару.

Кетрін Еддоус була знайдена на Мітр-Скуер – це був перший і останній раз, коли вбивця вийшов за межі Уйатчепеля, хоча від центру бідності до фінансового центру рукою подати – треба тільки піти прямою в західному напрямку. Він виконав обіцянку: не лише вилучив у четвертої жертви нутрощі, а й відрізав вухо. Рейди посилених патрулів поліції та спішно створених «загонів самооборони» змусили маніяка залягти на дно.

Однак він явно не хотів, щоб про нього забули: 16 жовтня до Комітету самооборони Уайтчепеля надійшов лист за підписом «з пекла» і Кетрін Еддоус, який містив нирку нещасної. Нове вбивство маніяк скоїв 9 листопада 1888 – Мері-Джейн Келлі загинула у себе в квартирі, і її порізали сильніше за інших. А потім Джек-Різник випарувався — більше не було ні листів, ні вбивств.

Не спійманий, але злодій

У фанатів цієї історії (називаються вони «ріпперологами», і на світі їх і досі безліч) є улюблена теорія: насправді злочинця було знайдено, але поліція приховала його особистість. Вже після другого вбивства по Лондону поповзли чутки, що це «пустощі» принца Альберта-Віктора, герцога Кларенського — онука королеви Вікторії та відомого збоченця зі схильністю до насильства.

Щоправда, тоді ж народилася й контрверсія (можливо, не без допомоги королівського двору) — мовляв, за вбивствами насправді стоять соціалісти-революціонери, які хочуть звалити вину на принца, викликати вибух всенародного обурення та покінчити з монархією. Серед підозрюваних досі фігурує і наближений королеви Льюїс Керролл — так-так, автор «Аліси в Країні Чудес».

Між іншим, ви ніколи не помічали, що ця нібито дитяча книжка дуже нагадує марення наркомана? Втім, ще під час самих вбивств поліція звернула увагу на професіоналізм, з яким було «препаровано» тіла.

Злочинець явно мав медичну підготовку, і тому найімовірнішою є версія, що ним був сер Вільям Гал — особистий лікар королеви, який наприкінці 1888 року зник з поля зору і помер у 1890-му році. Версію зробили практично «офіційною» два художні фільми — чудова британська телевізійна картина «Джек-Різник» (1988) з Майклом Кейном у головній ролі та голлівудський бойовик «З пекла» (2003) з Джонні Деппом.

Шпигунські пристрасті

Проте, здається, наступна версія зацікавить вас найбільше: Джеком-Різником був… наш співвітчизник, доктор Олександр Педаченко! Офіційно він прибув до Лондона на хірургічну практику, але насправді був агентом спецслужб Російської імперії.

У нього було особливе завдання — вчинити в Уайтчепелі серію страшних злочинів, щоб привернути до району особливу увагу поліції і тим самим ускладнити життя «російським революціонерам», які опинилися тут (хоч би якою національності вони не були). Загадковий ескулап, до всього іншого, дуже цікавився транссексуальністю, міг перевдягатися в жінку і, отже, не викликати побоювання своїх жертв. Педаченко безслідно зник із Уайтчепеля.

Вважається, що британські спецслужби його відловили та засадили у психлікарню, але без розголосу — щоб не розпалювати міжнародну обстановку. Що, такий варіант видається тобі надто екзотичним? Тоді дозволь нагадати зовсім недавню історію з отруєнням у Лондоні російського екс-працівника спецслужб емігранта Литвиненка. Британці підозрюють у злочині Путіна, а Путін вішає його на Березовського, що опався в Лондоні, і розслідування, схоже, так і залишиться незавершеним.

У кожному жарті…

Але повернемося до Джека-Торохлителя. Все могло бути набагато простіше. Усі п'ять жертв були повіями-«аматорками», тобто не мали захисту сутенерів і цілком могли стати жертвою чиєїсь помсти. Крім того, всі вони були завсідниками найпопулярнішого в районі пабу Ten Bells (Тен Белз) на вулиці Комершіал-стріт. Він існує і до цього дня, зовсім не змінився і приваблює безліч туристів.

Тоді ж цей паб знаходився в самому центрі лондонської злочинності — довкола були суцільно публічні будинки та злодійські «малини». Не виключено, що п'ять жінок стали мимовільними свідками якоїсь розмови чи події, за що вони були вбиті.

Але є ще одна цікава теорія. Серед підозрюваних числиться журналіст Роберт Стівенсон, який незадовго до першого вбивства ліг у лікарню Уайтчепеля, а виписався з неї одразу після останнього. Він був автором кількох статей про ці вбивства. І ось яка цікава штука виходить – Джека-Трійника можна вважати «батьком-натхненником» бульварної преси. Саме зі статей про цього маніяка і почався інтерес публіки до цього виду преси. Більше того, схоже, видавцям нарешті стало ясно, про що публіка любить читати найбільше!

Згадай зовсім недавню справу «Норфолкського душителя» — навіть наше телебачення докладно повідомляло про кожну його жертву. А що, якщо Стівенсон (або взагалі найнятий вбивця) діяв за вказівкою господаря якоїсь із газет, і Джек-Розбіжник є не що інше, як грандіозний маркетинговий хід, на якому, до речі, у наш час справді make good money суттєва частина туристичного бізнесу Лондона? Якщо тобі це здається жартом, то ти не знаєш, на що здатні люди підняти тираж. Можеш нам повірити на слово.

Лондон – батьківщина першого в історії людства “запротокольованого” (але не спійманого) серійного вбивці. Його прізвисько — «Джек-Різник» — стало з того часу називним ім'ям. «Ніщо так не сприяє туристичному бізнесу, як загадкові вбивства!» — стверджував один із героїв культових трилерів Альфреда Хічкока, і, схоже, він мав рацію.

Якщо ви плануєте провести в місті кілька днів, то рекомендуємо ознайомитися з путівником по Лондону на 3 дні та безкоштовними розвагами в Лондоні.