Один з найбільш вражаючих знімків привидів був зроблений в 1936 фотографом Індрой Шайра і його асистентом Провандом в маєтку Рейнхем Холл. Силует так званої Коричневої леді чітко видно на тлі сходів. Фотографія, надрукована в журналі, справила тоді справжній фурор у читачів, і досі викликає живий інтерес фахівців аномальних явищ. Експерти, які її досліджували, так і не знайшли ознак підробки.
Капітан Фредерік Маррієт, відомий романіст зустрівся з Коричневою леді в одній із кімнат. Він не особливо вірив у примар, думаючи, що це браконьєри, або просто бандити, тому мав при собі про всяк випадок пістолет. При зустрічі капітан не розгубився і вистрілив просто в упор, на що незнайомка просто посміхнулася і зникла за дверима. Вранці кулю знайшли у стіні, вона пройшла крізь тінь і встряла у дерев'яній панелі.
Полковник Лофтус у ніч перед Різдвом також зустрівся з таємничою леді, але списав свою пригоду на кількість випитого спиртного, все-таки було свято. Проте наступного вечора він знову побачив її, дуже чітко, так, що зміг описати її товаришам, і навіть зробив малюнок. За його словами, це була велика жінка, з гордою поставою, одягнена в розкішне парчеве плаття коричневого кольору, на голові чепець, лякали лише порожні очниці. Вона спускалася сходами, тримаючи в руках запалену лампу.
Опис дуже був схожий на портрет Дороті, дружини другого маркіза Таунсхенда, Чарльза, який прикрашав одну зі стін. Сам портрет теж лякав домочадців. Вдень, у сонячному світлі на картині була зображена чудова жінка з добрими очима та милою усмішкою на обличчі. Вночі ж вона перетворювалася на бліду гримасу, яка лякала чорними, порожніми очима.
Історія самого маєтку починається з малого землевласника в Норфолку Роджера Таунсхенда. Він деякий час подорожував Європою, здобув славу і чудову освіту. У 1627 р. отримав звання баронета. Будівництво почалося в 1619 р. за кресленнями Ініго Джонса, знаменитого архітектора, який був основоположником британської архітектурної традиції. Деякі вчені сумніваються в авторстві проекту через прикраси будівлі в італійському стилі. Але Джонс в 1613 спеціально їздив до Італії вивчати роботи Палладіо. Тож у кількох вкрапленнях, характерних для цієї країни, немає нічого дивного. Чудова будівля з високими вікнами та вишуканим облицюванням вийшла чудовим зразком італійського стилю в Англії.
Третій баронет Таунсхенд, Гораціо був удостоєний титулу віконту в 1682 за свою активну позицію у відновленні монархії 1660р. І вже його син Чарльз запросив для добудови північної частини будівлі та оформлення внутрішнього оздоблення так само уславленого архітектора Вільяма Кента. Садиба перетворилася на справжній витвір мистецтв. Сад навколо будинку відрізнявся вишуканістю форм та ліній. Недарма королівські особи любили гостювати у господарів, проводячи тут різноманітні зустрічі та церемонії. Він і зараз доглянутий і акуратний.
Чарльз мав багату історію у дворі. Завдяки різним політичним інтригам його відправляли у відставку, потім знову впав у милість і став лордом-головою Таємної ради в 1720г. Другою його дружиною була Дороті Волпол, сестра Роберта Волпола, глави уряду Англії. Його зараз називають першим прем'єр-міністром, просто тоді таких термінів ще не існувало.
Вийшовши заміж у 26 років, Дороті була однією з пасій герцога Філіпа Уортона. Немає певної думки щодо того, кого ж вона по-справжньому любила, чоловіка, або герцога. Останній прославився тоді створенням «Клубу пекельного вогню». Достовірних відомостей щодо його діяльності мало. Відомо, що члени клубу так само приймалися і жінки, що було не характерним для тих часів. Вони не займалися нічим злочинним, але нічого корисного також не робили. Пили, кутили, блюзнірували… Скандал, спровокований зустрічами Дороті та Філіпа, закінчився скасуванням Волполом клубу.
Маркіз Таутсхенд так і не пробачив дружину, ув'язнив її в одній із кімнат свого будинку. А за рік вона померла. Достеменно не відома причина її смерті. Але після пишного похорону поповзли чутки про те, що вони не справжні, маркіза жива і перебуває в ув'язненні. Волполу, звичайно, не сподобалося все це, він остаточно посварився із зятем.
У 1730 р. Чарльз подав у відставку і зайнявся сільським господарством у садибі. Його друга дружина, можливо, справді померла в 1726г, а може й значно пізніше від виснаження у північній вежі чи підвалах Рейнхем Холла. Справжня історія не збереглася донині. Але іноді на сходах у парадній з'являється силует Коричневої леді, лякаючи домочадців та гостей.
За чотири століття свого існування ці стіни були свідками багатьох подій, які відбуваються з його власниками. Четвертий віконт Джордж став героєм Семирічної війни. Для його сина було спеціально засновано титул графа Лестера.
Гучна історія сталася з Другим графом Лестером та Третім маркізом Таунсхендом. Він одружився в 1807 році на Сарі Гарднер, яка через два роки втекла з виробником пива Джоном Марджетсом. Дитині, яка народилася трохи пізніше, Сара хотіла надати титул графа, але суд відмовив їй у цьому.
Зараз маєток належить Сьомому маркізу Таунсхенду, Чарльзу. Його спадкоємець – син Томас, віконт Рейнем. Хто знає, що ще станеться у садибі, знаменитій як таємничими, так і всім відомими хроніками. Одне ясно точно – Рейнхем Холл – одна з історичних та архітектурних пам'яток старої Англії, гідний благоговійного ставлення та ретельного вивчення.
Рекомендуємо до перегляду Містичне абатство Вітбі, Англія.