Старовинне французьке місто сповнене особливої чарівності, і туристи із задоволенням приїжджають сюди. Визначні пам'ятки Ліона численні та гідні захоплення. Тут є старовинні будинки та церкви, але є і Музей сучасного мистецтва, де зібрана найбільша у світі колекція інсталяцій. Ті, хто цікавиться мистецтвом, відвідають також будинок, де мешкали брати Люм'єр, і переконаються, що кінематограф народився саме тут. Можна побувати на спектаклях в одному з ліонських театрів, а можна відправитися в чудовий зоопарк, де всі тварини знаходяться ніби у своєму природному середовищі. Словом, тут буде цікаво і дорослим, і найменшим. Можна замовити оглядову екскурсію, або заздалегідь познайомитися з визначними пам'ятками за допомогою книг або інтернету, і самим вирішити – що найбільше хочеться подивитися.

Палац Біржі

Одна з найкрасивіших будівель, її намагаються побачити усі туристи. Знаходиться воно на вулиці Республіки, і немов символізує собою те величезне значення, яке відігравав Ліон у житті Франції в 19-му столітті. Оглядаючи будівлю, гості згадують і розквіт держави, і той трагічний день, коли саме тут було вбито Президента країни. Рішення побудувати біржу було ухвалено 1853 року. Передбачалося в одному будинку розмістити і музей, торгову палату, і численні магазини, і біржових агентів. Зведено було величну будівлю, схожу на палац, за короткий термін – 4 роки.

В 1856 закладено перший камінь, а в 1860 – Франція відзначала урочисте відкриття, на якому побував імператор Наполеон Ш. Палац – це 4 павільйони, з'єднаних великим розкішним залом, який розписували місцеві майстри. Позначено і місце, де впав, битий кулею, президент Саді Карно. Сталося це 1894 року. У цьому будинку раніше знаходилися і комерційний суд, і суспільство, що об'єднало торговців шовком, і суд із захисту прав робітників, і банк. Тепер тут розмістилася Торгово-промислова палата.

Забронировать индивидуальный трансфер из аэропорта до отеля за 5 025 RUB

Фонтан Бартольді

Знаходиться на площі Терро. Цей фонтан давно став символом міста. Його можна побачити на листівках, календарях, магнітах – словом, на всіх сувенірах, які так охоче купують туристи. І фонтан того вартий Свого часу його проект представив юний Фредерік Бартольді, який вирішив взяти участь у конкурсі, що проходив у Бордо у 1857 році. Проте одразу будівництво фонтану не приступили, проект заморозили. Все змінилося у 1886 році, адже саме Бартольді став автором статуї Свободи, яка досі зустрічає гостей Нью-Йорка.

Тоді влада Бордо згадала про фонтан, але він здався їм «надто дорогим». Влада Ліона цієї думки не поділяла, і в 1892 тут відбулося відкриття фонтану. Той, хто приїжджає сюди сьогодні, може насолоджуватися ефектним освітленням скульптурної групи. У центрі знаходиться жінка, що уособлює Францію, вона управляє четвіркою коней – це головні річки країни. Тепер фонтан вважається історичною пам'яткою, і за його збереження відповідає держава. Вечірнє підсвічування включається приблизно о 18 годині.

Театр Селестинців

Просто якийсь ляльковий будиночок. Театр, відомий у всьому світі, побудований за італійськими зразками і популярний не менше, ніж Комеді Франсес. Йому вже понад двісті років, і на його сцені грали такі популярні актори, як Сара Бернар і здобув славу навіть у Росії Жан Маре, а найвідомішим глядачем можна вважати Наполеона Бонапарта. Звідки ж така дивна назва? Від чернечого ордену. Театр знаходиться там, де свого часу, на березі річки Сони стояв монастир.

Суспільство Селестинців у 18-му столітті і розпочало зведення театру, а також будинків на його околицях. Спочатку тут було вар'єте. Проте сильні пожежі, що час від часу спалахували на той час, завдавали значної шкоди архітектурі. Ось і цю споруду полум'я не пощадило. Пожежа 1871 практично знищила театр. Але, мабуть, у якомусь сенсі це було і на краще. Адже невелика зала вже не могла вмістити всіх охочих подивитися виставу. І тоді Гаспар Андре виграв конкурс на найкращий проект.

Новий театр був побудований, і глядачі змогли увійти до нього вже 1877 року. Проте чергова пожежа через три роки покінчила і з цією будівлею. Андре довелося відновлювати його буквально із руїн. Остання реставрація відбулася на початку 21 століття. Зокрема, було вдосконалено систему безпеки, крім того, багато зроблено для зручності акторів, які готуються до уявлень. Нині вистави у театрі відбуваються регулярно, ціна квитків цілком прийнятна. Придбати їх можна як у касі, так і через інтернет. За чверть години до початку вистави продаються так звані квитки, що горять, за символічною ціною.

Амфітеатр Трьох Галій

На тому місці, де зараз знаходиться місто, у давнину жили римляни. Вони звели амфітеатр трьох Галій. Це три провінції Римської імперії, чиї землі знаходилися на території нинішньої Франції. Збудували великий амфітеатр близько 19-го року нашої ери на місці стародавнього поселення галлів. Пізніше він «прославився» ще й тим, що тут віддавали на поталу левам перших християнських мучеників.

Згідно з легендою, ні люті хижаки, ні бики, які їх змінили, не зачепили святу Бландину. Зрештою, воїни вбили її мечами. Тепер на території амфітеатру встановлено пам'ятник мучениці. Стародавній театр справляє велике враження, і тут завжди збирається багато туристів. Фотографії також виходять винятково ефектними.

Базиліка Нотр-Дам-де-Фурв'єр

Базиліка знаходиться на вершині пагорба Фурв'єр по сусідству із металевою вежею. Побудована вона була наприкінці 19 століття за проектом П'єра Боссана, храм освячений на честь Богородиці, а крипта – на честь святого Йосипа. Сталося це 1896 року. Неподалік можна побачити вежу-капелу, що залишилася від церкви часів Середньовіччя – у 16 столітті її зруйнували. Тут молилася Анна Австрійська, просячи Діву Марію дарувати їй спадкоємця. Наприкінці 17 століття тут лютувала чума, міська влада і жителі молилися на пагорбі Фурв'єр, щоб «чорна смерть» скоріше відступила.

І епідемія пішла на спад. У 19 столітті стару капелу розібрали та відбудували заново. Тут було встановлено і статую Богородиці. У 1870 року, рухаючись від Парижа, ці землі наступала прусська армія. І знову мешканці звернулися з молитвою до Діви Марії, просячи її захистити місто. Армія Бісмарка не взяла Ліон. Після цього і було збудовано базиліку на честь Богородиці. Остаточне оздоблення було завершено у середині 20-го століття. Особливо багато прикрашений верхній храм.

Металева вежа на Фурв'єрі

Була збудована після того успіху, який мала Ейфелева вежа у Парижі. У 1894 році у місті мала проходити Всесвітня виставка, передбачалося, що саме до цього терміну тут, на пагорбі Фурв'єр, і з'явиться молодша сестра Ейфелевої вежі. Архітектором у цьому випадку виступив пан Колле. Протягом деякого часу думалося навіть, що вежа буде названа Авелановою – на честь російського адмірала Авелана, але пізніше цей варіант влада розглядати не стала.

Сьогодні на першому поверсі вежі знаходиться зал очікування, на другому – ресторан, на висоті понад 350 м від підніжжя пагорба розміщено оглядовий майданчик. Усього ж металева вежа досягає 89 м заввишки. Звідси можна милуватися Альпами. Під час Другої світової війни загарбники хотіли переплавити вежу, але у результаті вона вціліла. У 1953 році її придбало керівництво Французького радіо та телебачення, тепер вона відіграє роль антени.

Античний театр на пагорбі Фурв'єр

Утворює єдиний ансамбль із одеоном. Будівництво почалося ще за часів Октавіана Августа. Тоді і з'явилася тут арена, діаметр якої досягав 90 м. Щаблі піднімалися півколом, два з половиною десятки секторів розкинулися у формі віяла. Ошатний партер був виконаний з кольорового мармуру, на сцені знаходилися напівкруглі ніші.

Для будівництва привозили каміння із міста Гланум. У 2-му столітті було збудовано третій поверх. Водночас у театрі могло розміститися до 10 тис. глядачів. Найчастіше тут ставили комедії, лунала музика. Чудова акустика дозволяла насолоджуватися уявленнями. Вистави проходили в теплу пору року – сезон розпочинався навесні і закінчувався восени. У 19-му столітті театр було знайдено, у 1933 році було вирішено його реставрувати. Тепер тут щороку відбувається фестиваль «Ночі на Фурв'єрі».

Музей гало-римської цивілізації

Цей музей також знаходиться на пагорбі Фурв'єр, неподалік античного театру. Археологи встановили, що тут розташовувалося римське поселення. Вперше свої двері для відвідувачів музей відчинив у 1975 році, будівлю спроектував Бернар Зерфюс. Йому вдалося вписати своє творіння до загального пейзажу так, що воно не порушує загального враження. На місці римського поселення зібрали багато цікавих знахідок. Тут є і статуї, і прикраси, які носили почесні люди, і одяг – парадний і побутовий, різні предмети побуту.

Також було створено макет самого поселення Лугдун, тому гості музею сьогодні мають можливість бачити, як жили тут люди в давнину. Дуже цікавою є мозаїка, на якій зображені змагання на колісницях, що проходять у цирку. Можна побачити і парадну колісницю, виготовлену з бронзи. Також гості звертають увагу на календар, жертовник, саркофаги. Особливе місце в колекції займають срібні вироби – господарі сховали їх у схованці приблизно в третьому столітті.

Вулиця Сен-Жан

Найстаріший район міста лежить біля підніжжя пагорба Фурв'єр. Площа Старого Ліону перевищує 420 га, і входить до нього кілька кварталів. Один із них називається Сен-Жан, колись саме тут був політичний центр міста. Головна ж вулиця кварталу називається також Сен-Жан. Сьогодні вона представляє великий інтерес для туристів, тому що тут є багато історичних пам'яток. Вражає уяву кафедральний собор, зведений у готичному стилі.

Щодня гості приходять до Музею мініатюр – у 15-му столітті в цій будівлі розміщувалася таверна. Цікавою є і споруда Манекантері, що є яскравим зразком романського стилю. І, нарешті, ніхто не йде звідси, не сфотографувавши Рожеву вежу 17 століття. Є гарна легенда, згідно з якою стіни вежі забарвлені кров'ю юної красуні, яка загинула від нещасного кохання. Насправді стіни були пофарбовані, щоб вежа відповідним чином виглядала у фільмі «Три мушкетери».

Ліонський собор

Це справді унікальний собор – і не лише через свою архітектуру, а й через численні історичні події, пов'язані з ним. Хоча багато хто називає його просто «собором Сен-Жан» обов'язково треба нагадати, що освячений він на честь Іоанна Хрестителя. І додати, що це – кафедральний собор архієпископа Ліона. Тут зберігається старовинний астрономічний годинник 14-го століття, а в «археологічному саду» можна побачити руїни церков 11-го століття та баптистерія 4-го століття. Оглянути собор можна щодня – він відкритий до вечора.

Лише у дні великих свят доступ туристам дозволено лише вранці. Будувати собор почали у 12-му столітті, на тому місці, де колись розташовувалась давня церква. У числі інших будматеріалів, робітники використовували каміння, що залишилося від зруйнованих давньоримських споруд. Головний фасад був закінчений лише до кінця 15 століття. Тому в архітектурі спостерігається змішання стилів – та частина, яка будувалася першою, витримана у романському стилі, а пізніша – у готичному.

Оздоблення постраждало від гугенотів у 16-му столітті і від найбільш агресивних городян у роки Великої французької революції. Тільки першій половині 20-го століття собор було відновлено у вигляді, який мав спочатку. Наприкінці 20 століття виконано ремонт. Саме тут проходили 13-й і 14-й Вселенські собори, тут був коронований папа Іоанн 22-й. У цьому соборі вінчалися Генріх четвертий і Марія Медічі, і тут же відбулася інтронізація Рішельє, який став кардиналом.

Гостям собору рекомендується звернути увагу на астрономічний годинник, який показує не тільки точний час, але й положення Сонця та Місяця, а також час сходу найяскравіших зірок. Чотири рази на день вони дзвонять, а лялечки, пов'язані з годинником, «розігрують» цілі п'єски. Також тут є чудовий орган 19 століття.

Ратуша

Національна історична пам'ятка, причому ратуша зіграла велику роль у житті міста. Раніше на площі Терро велася торгівля та, відповідно, вона була брудною. Коли ж у 17 столітті на площі звели ратушу — вона стала міським адміністративним центром. Проте невдовзі після завершення будівельних робіт тут сталася сильна пожежа, будівлю ратуші довелося реставрувати. Цим зайнявся придворний архітектор Жуль Ардуен-Мансар.

В результаті на фасаді з'явилися скульптури – зокрема, король Генріх четвертий верхи на коні, а також чарівні жінки, що уособлюють річки Сону і Рону. Проте за кілька років будівля постраждала від пожежі настільки, що йому знадобилася реставрація. Гордістю ратуші є і її дзвони – їх 65. Дуже гарно оформлений і внутрішній дворик. Якщо ви потрапите всередину ратуші, то побачите дивовижний розпис стель і стін, дорогі меблі, розкішну ліпнину.

Музей мініатюр та декорацій кіно

Саме французи, брати Люм'єр подарували світові кінематограф. Спочатку це були просто рухомі картинки, що змінювали один одного під звуки піаіїно, зате тепер від спецефектів, які ми бачимо у фільмах голова кругом йде. Але братам Люм'єр людство досі вдячне. Тому так багато завжди гостей у Музеї мініатюр та декорацій кіно. Він не такий великий, і огляд експонатів вас не втомить. Зате ви побуваєте у дивовижному світі.

Знаходиться музей у старовинному особняку, зведеному у 14 столітті. А заснований такий незвичайний культурний центр був Деном Олманом, який багато подорожував світом та збирав рідкісні екземпляри для своєї колекції. Олман самостійно займався виготовленням мініатюр, привозив найцікавіші дрібниці з США. Тут ви можете побачити легендарну куртку Шварценеггера-термінатора, а також його зброю. Зберігається тут і капелюх Індіани Джонса, а також експонати, пов'язані із «Зоряними війнами».

Дюжина нинішніх працівників музею є однодумцями Олмана. Мініатюри просто зачаровують. Тут у найдрібніших деталях відтворені історичні інтер'єри, відвідувачі можуть побачити «зсередини» та знамениті театри. Над кожною такою мініатюрою доводиться працювати близько півроку. Справжнім шедевром є декорації до фільму “Парфумер”. Дорослі можуть відвідати експозицію, присвячену фільмам жахів. А ось вразливих дітей сюди водити не треба.

Музей Злиття

Музей, у якого така цікава назва, стоїть там, де зливаються дві річки – Рона та Сона. Архітектура будівлі настільки незвична, що здається, ніби цей проект прийшов із майбутнього. А втілила його у життя компанія Coop Himmelb(l)au, будівництво завершилося у 2014 році. Називають музей по-різному. Сама компанія називає його «Кристалом», мешканці ж звернули увагу на великий отвір у центрі будівлі та охрестили його «Діркою». Площа музею величезна – понад 29 тис. м2.

Тому «Кристал» можна побачити здалеку. Музей поділений на частини, призначені для тимчасових та постійних виставок. Також тут відбуватимуться різноманітні наукові заходи – конференції, семінари. Сюди можна буде прийти на лекцію, побувати на зустрічі із відомим вченим. Основна тема експозицій – природознавство. Експонати допоможуть дати точну відповідь на запитання – звідки походить людство.

Капела Трійці

Капела знаходиться в будівлі ліцею, що стоїть поряд із Палацом Біржі. Туристів тут буває не дуже багато. Сюди приходять ті, хто по-справжньому цікавиться історією та хоче побачити найцікавіше. У 16-му столітті у Франції посилилася роль Ордену єзуїтів, Капеллу збудували в 17-му столітті, архітектор надав їй рис бароко. Каплиця відкрилася 1622 року на землі єзуїтського коледжу. Вона одразу справила велике враження на городян. У 1802 Наполеон проголосив у цьому будинку Італійську республіку. Коледж став імператорським ліцеєм, тут читав лекції великий фізик Андре-Марі Ампер.

Вишукані інтер'єри церкви оздоблені мармуром. Настінне панно виконав знаменитий скульптор П'єр Давид. Особливого ефекту приміщенню надають люстри, стилізовані під 17-е століття. Вони з'явилися тут наприкінці 20-го століття, і майже дві краплі води схожі на ті, що висіли тут раніше. Нині у капелі відбуваються різноманітні заходи — виставки, концерти, фестивалі. Найвідомішим із них є щорічний Фестиваль старовинної музики.

Музей Гадан

Музей Гадань розташований у кварталі Сен-Пол. Найцікавіший об'єкт, що об'єднує два культурні центри – Історичний музей та Музей маріонеток. Дивним чином для цієї мети підійшла будівля. Побудовано воно було в 16-му столітті, розміщувався тут Готель Гадань, а належав він багатій сім'ї, що мала це прізвище. Коли брати Гадань посварилися, вони фактично розділили будинок – кожен зайняв свою половину і став вести свій спосіб життя. Причому розділили будинок так ґрунтовно, що навіть пройти з однієї частини до іншої було непросто.

Сьогодні тут можна побачити мальовниче внутрішнє подвір'я, а частини будівлі поєднують галереї. В Історичному музеї після реставрації можна побачити близько 80 тис експонатів, що розповідають про історію міста, починаючи з часів Середньовіччя. Оглядаючи приміщення, можна уявити, як жили на той час багаті люди. Також тут є невеликий Театр маріонеток, де крім вистав, проходять семінари. Є в приміщенні і типовий середньовічний садок. У 1950 році відвідувачі музею змогли побачити колекцію маріонеток, а на початку 2000-х було відкрито окремий музей, що зайняв 9 виставкових залів. Тут представлені маріонетки всього світу.

Будинок-музей братів Люм'єр

Місто може пишатися тим, що саме тут було винайдено кіно. Щоправда, брати Люм'єр не замислювалися над тим, що створюють новий напрямок мистецтва. Огюст та Луї просто зняли перший короткий фільм. Він називався «Вихід робітників із фабрики братів Люм'єр». Публіка побачила його у 1895 році. Показаний у паризькому кафе фільм несподівано приніс своїм творцям прибуток. Після цього брати зняли ще кілька коротких фільмів.

Вони були документальними – жодного сценарію, не було ні декорацій, ні артистів. Що буде фільм, можна було зрозуміти з назви – «Сніданок немовляти», «Прибуття поїзда» тощо. Знаходиться біля фабрики, що належала братам. Експозиції розповідають про їхній життєвий шлях. Поруч стоїть «Ангар першого фільму» — тут можна побачити старовинні кінострічки, періодично влаштовуються зустрічі з акторами.

Ліонська опера

Це вже третій театр, збудований на тому самому місці. Перший був зведений у середині 18 століття. Швидко з'ясувалося, що він дуже тісний для великої кількості глядачів, які бажали подивитися вистави, і в 1826 його знесли. На його місці звели нову будівлю, розраховану на 1200 осіб. Тут проходили прем'єри великих опер. Наприклад, на відкритті театру в 1831 була показана опера «Біла дама», ставили тут «Бориса Годунова» Мусоргського та інші шедеври.

У 1985 року театр було вирішено практично побудувати заново, зберігши від колишнього будинку лише деякі деталі. Архітектором проекту був Жан Нувель. Будівництво завершилося до 1993 року. Новий оперний театр став набагато просторішим. Тепер актори могли готуватися до вистав у репетиційних залах, розташованих у підземній частині будівлі. Над театром з'явилася скляна баня, де розмістилася балетна трупа.

Висота будівлі перевищила 60 м, а площа 80 тис. м2. На фасаді можна побачити “сліди минулого” – 8 скульптур муз, які прикрашали ще колишню будівлю театру. При тому, що площа театру побільшала, місць для глядачів більше не стало. Одночасно дивитися виставу можуть не більше ніж 1100 осіб. Якщо ви зможете придбати квитки на оперу або балет – неодмінно скористайтеся цим шансом.

Церква Святого Павла

Саме Ліон був одним із перших церковних центрів у цій частині Європи. Тому тут збереглися рештки старих храмів. На увагу заслуговує і церква святого Павла, що знаходиться на березі річки Сони. Вона згадується вже в ранніх документах, що стосуються історії міста. Будівля не вражає уяву. Воно зовсім невелике, але дуже цікаве з архітектурної точки зору. Витримано воно у романському стилі. Тут чудова акустика. Навколо центрального нефа збудовані каплиці.

У тій, що розташована справа, дуже незвичайне кам'яне склепіння, а в тій, що ліворуч – гарні медальйони. У 19-му столітті сюди було додано деякі елементи – шпиль та портал у західній частині, невеликі колони. Але загалом романський стиль церкви ці нововведення не порушили. Тоді подібні церкви перебудовували, щоб вони стали більш просторими і світлими. Але в даному випадку обмежилися лише декількома готичними елементами.

Акваріум Дю Гран Ліон

Побувати тут буде цікаво і дорослим, і маленьким туристом. Акваріум з'явився у 2002 році. Вірніше, не один акваріум, а близько півсотні – загальним обсягом води близько мільйона літрів. Тут можна подивитися, які рибки живуть у місцевих водах, а які у тропічних морях та океанах. Найбільше уваги приділяється штучному водоймищу з акулами та скатами.

Все тут влаштовано так майстерно, що глядачам здається, ніби на морському дні затонув корабель. Міцне скло надійно захищає мешканців акваріума. Окрім оглядової екскурсії, можна побувати на годуванні риб. Деяких можна погладити, а ще тут можна викупатися з дельфінами. Діти залишаються у захваті.

Старий Палац Юстиції

Стоїть на березі Сони. Насамперед тут можна було побачити середньовічний палац, потім – в'язницю. Палац Юстиції збудували у 19-му столітті, у 1842 році. Будинок має суворий вигляд, витриманий у неокласичному стилі. Вражає й безліч колон – їх тут цілих 24. Нову будівлю для Палацу Юстиції звели набагато пізніше – вже наприкінці 20 століття, 1995 року. Тепер судові інстанції розміщуються переважно там. Але й старий Палац Юстиції не пустує — тут засідає суд присяжних департаменту Рона та апеляційний суд. Зовнішній вигляд будівлі повністю зберігся таким, яким він спочатку.

Музей образотворчих мистецтв

Знаходиться в будівлі, яка сама по собі варта уваги. Тут колись розташовувався жіночий монастир. Він мав популярність серед знаті, сюди приїжджали навіть члени королівської сім'ї. Багато що змінилося тут у 17-18 століттях, за розпорядженням монархів було зроблено різні удосконалення. Наприклад, побудовані барочні трапезна, а також прекрасні сходи. Завдяки ремонту, виконаному наприкінці 20-го століття, будівлю можна побачити у всьому пишноті. Але, головне, звичайно, найбагатші колекції, які тут виставлені.

Тут можна побачити дуже багато – від предметів стародавньої епохи, до картин у стилі модерн. Полотна художників, що творили у 14-20 століттях, займають 35 залів. Є справжні шедеври – роботи Рубенса, Рембрандта, Матісса, Пікассо, Модільяні та багатьох інших художників. Цікавими є і дві секції скульптури. В одній з них представлені витвори часів Середньовіччя та Ренесансу, в іншій виставлені статуї, створені скульпторами 19-20 століть. Ті самі гості, які цікавляться історією Стародавнього Єгипту, знайдуть тут безліч експонатів – від судин до саркофагів. Представлений у музеї та Відділ графіки, колекція монет тощо.

Музей сучасного мистецтва

Дуже приємне місце, яке можна порадити відвідати. Художники у другій половині 20 століття висловили справедливе побажання – місту потрібен музей, де змогли б виставляти свої роботи сучасні живописці. І ось, 1984 року Музей сучасного мистецтва відкрився в будівлі, що стоїть на березі Рони. Відмінність його була ще й у тому, що майстри тут могли працювати над своїми полотнами. Поруч розташований чудовий парк Тет Д'Ор.

А сам музей представляє гостям два фасади: неокласичний виходить у парк, а рожевий – на берег річки. Гості можуть побачити найкращу у світі колекцію інсталяцій, полотна та статуї, знімки та кінострічки. Виставки часто змінюються. Щороку тут відбувається Фестиваль сучасної музики. Є і кафе, і бібліотека, і навіть книгарня. Також тут регулярно відбуваються різноманітні заходи – від наукових до розважальних.

Парк Тет Д'Ор

Величезний міський парк розташований на півночі міста. Площа його становить близько 105 га. Тут є велике штучне озеро з островами, ботанічний сад, де ростуть рідкісні види дерев, чагарників та квітів, найпопулярніший у мешканців зоопарк, та різноманітні розважальні об'єкти. Назва парку в перекладі означає золота голова. Вважається, що десь тут зарито скарб – виконана із золота голова Ісуса Христа. І хоча свого часу над створенням парку працювало близько 3 тис. людей, скарб так і не було знайдено.

Коли з'явилося озеро – народилася легенда, згідно з якою золота голова лежать на дні водоймища, наповненого «сльозами Христа». Відкрився парк у 1857 році. Тут пройшли дві знамениті виставки – Всесвітня та Всесвітня міжнародна та колоніальна. Територія самого парку була розділена між Ліоном і Віллорбаном.

Це викликало багато незручностей, але тільки в 1894 землі були віддані місту згідно з указом Президента Франції. У парк ведуть 8 входів, головний з них прикрашають чудові «Ворота дітей Рони». Тут можна просто погуляти, милуючись рослинністю. Велике враження справляє і озеро. Навколо нього цікаво проїхати залізницею – є спеціальний екскурсійний маршрут. На найбільшому острові (всього їх 4) знаходиться велодром, на іншому – пам'ятник жителям, які загинули в роки Першої світової війни.

Зоопарк

Зоопарк у парку Тет Д'Ор з'явився, можна сказати, одразу. Але спочатку це була швидше сільськогосподарська ферма – більшість представлених тут тварин було домашніми. Проте зараз зоопарк здатний по-справжньому здивувати. Гуляючи по доріжках парку, ви й не помітите, як у ньому опинитеся. Тут немає звичних клітин, і тісних вольєрів, у яких тварини почуваються, як у в'язниці. Здається, що звірі та птахи живуть у своєму природному середовищі, а ви просто прийшли до них у гості. Важливо переходять через дорогу гуси, скачуть із гілки на гілку спритні білки.

Захоплюють гостей красені – рожеві фламінго. Мирно пасуться на галявинах зебри та антилопи, ходять страуси. Звичайно, деякі вихованці зоопарку все ж таки надійно відокремлені від глядачів. Наприклад, крокодили. Але і вони знаходяться за скляною стіною, для них влаштована водойма, і хижі рептилії почуваються чудово.

Щоправда, одна справа помилуватися поблизу жирафами, та інша – левами. Але все продумано і відвідувачам ніщо не загрожує. Діти, як правило, затримуються біля вольєру з мавпами. Тут влаштовані цілі джунглі, кумедні примати розгойдуються на гілках, і хлопці сміються, спостерігаючи їх грами. Побувавши в зоопарку, починаєш мріяти, щоби такий же з'явився в Росії.

ботанічний сад

Це чудовий комплекс, якому може позаздрити будь-яке місто. А перший ботанічний сад з'явився у місті дуже давно – у 1792 році. Здавалося б, хто думатиме про рослини в розпал Французької буржуазної революції? Але Жан Жілібер розбив сад на колишніх землях монастиря. Приблизно через 65 років сад, що вже розрісся на той час, перемістили в парк «Тет д'Ор». Зробив це Ніколя Серенж, його і було призначено директором.

Площа ботанічного саду велика – близько 8 гектарів, а дерев, чагарників та квітів тут росте понад 15 тис. видів. Багато хто з них дуже рідкісний, і в дикій природі знаходяться під загрозою зникнення. Так що сад є гордістю не тільки Леона, а й усієї Франції. Вже наприкінці 19 століття почалося будівництво теплиць для теплолюбних видів рослин. Тепер тут безліч різних теплиць — великих та малих, холодних та теплих. Є навіть для хижих рослин та водних. А розарій тут відкрила принцеса Монако, славнозвісна Грейс Келлі.

Сьогодні в ньому росте приблизно 30 тис кущів, можна уявити, яке в ньому панує пахощі. Є тут і маленькі розарії. Один представляє особливий інтерес для екскурсантів, оскільки є «історичним» і розповідає про те, як були виведені різні сорти троянд, а в другому виводяться нові сорти. Також у ботанічному саду є своя оранжерея, дуже гарні — зимовий та альпійський сади, розплідник, де підростають молоді деревця та дуже затребувана ботанічна школа.

Парк мініатюр Mini World Lyon

У кожному відвідувачі Парку мініатюр прокидається дитина, адже вона бачить перед собою справжній казковий світ. Тут є все, що можна захоплюватися. Крихітні чоловічки та міські пейзажі. Так і тягне увійти всередину цього мальовничого міні-містечка. Їздять рейками потяги, рухаються автомобілі, горять ліхтарі, притягують погляд гори, вкриті снігом. Відкрився парк порівняно недавно, у передмісті. Знаходиться він у павільйоні, площа якого становить 4500 м2. Тут можна побачити копії знаменитих пам'яток, життєві сценки, транспорт, що рухається. Парк справляє велике враження на дітей та дорослих.

Парк Олімпік Ліонне

Знаходиться в передмісті, за 10 км від центру міста, і є домашньою ареною клубу «Олімпік Ліон», вміщує майже 60 тис. глядачів. Місту давно потрібен новий стадіон, проте коштів на його будівництво постійно не вистачало. Але згодом у Франції було заплановано проведення чемпіонату Євро-2016. І тоді процес пішов. У 2012 році будівництво нового стадіону почалося.

Кошти знадобилися великі – понад 400 млн. євро. Відкрився стадіон у 2016 році, тут пройшов матч між двома командами «Олімпік Ліон» та «Труа», перемогли господарі поля. З того часу тут відбулося багато матчів, що увійшли в історію. У тому числі 6 – у рамках чемпіонату Європи 2016 року. Стадіон відповідає всім сучасним вимогам, тут, зокрема, є близько 6 тис VIP місць. Є і конференц-зал, і власний супермаркет.

Парк Бландан

Громадський парк, площа якого становить приблизно 17 га, відкрито для відвідувачів у 2013 році. Раніше на цьому місці були казарми сержанта Бландана. Центральна площа парку розкинулася там, де раніше розміщувався плацдарм. Тут багато порадує гостей. Наприклад, маленькі туристи захоплюються дерев'яною стіною, де влаштовані секретні проходи і гірки.

Є тут і сад з великим лужком. Можна і погуляти, і пікнік влаштувати, і пограти. Захоплення викликає замок 15-го століття. А ті молоді гості, які віддають перевагу активному відпочинку, можуть відвідати скейт-парк, взагалі в цьому парку дозволено кататися на чому завгодно. Не лише на скейтах, а й на роликах, велосипедах. Багато хто прогулюється його доріжками з чотирилапими вихованцями.

Готель-Дьо-де-Ліон

Це історична лікарня, що включає комплекс будівель, де вона знаходилася. З недавнього часу вважається історичною пам'яткою. Лікарні тут зараз немає. Належала до так званих «Божих будинків». Колись тут розміщувалися паломники та мандрівники, тобто це, швидше, була не лікарня, а готель. Зазвичай такі центри знаходилися біля храмів чи монастирів. Перший такий «Божій дім» з'явився у 6 столітті. А в 12-му столітті в скромній будові, що знаходиться біля мосту, перекинутого через Рону, відкрився ще один «Божій дім».

Тут могла одночасно розміститися дюжина пацієнтів, а доглядали їх ченці-бенедектинці. Згодом лікарня росла, незабаром кількість ліжок збільшилася майже до 200. Деякий час лікарем був тут знаменитий Франсуа Рабле, в ці роки він і написав «Гаргантюа та Пантагрюеля». У 17-му столітті лікарня була перебудована, тут з'явилися нові будинки та капела. На початку 21 століття комплекс будівель визнали пам'ятником історії. Незабаром відділення лікарні перевели до інших лікарень, розпочалася реставрація будівель. Наразі тут знаходяться готель, торговий центр, численні офіси.

Але навіть не заходячи всередину, туристи можуть помилуватися головним фасадом, який прикрашають скульптури, великим куполом, увінчаним ангелами, малим куполом, встановленим над церквою, де молилися про одужання хворих. Збереглося й кілька могил, в одній із них похована дочка поета Юнга. Цікава й каплиця на честь Богородиці, збудована у 17 столітті у бароковому стилі. Її також прикрашають скульптури. У Музеї богадельні зберігаються експонати, пов'язані з медициною, та подарунки, зроблені «Божому дому» багатими пацієнтами.

Трабулі

Це пішохідний прохід через квартал, завдяки йому можна потрапити з однієї вулиці на іншу. Виглядають трабулі по-різному. Іноді це простий коридор, а іноді складний шлях зі сходами та критими галереями. Про те, як з'явилися трабулі, є кілька версій. Згідно з однією з них, у 4 столітті, тутешнє поселення переживало кризу, щоб мати безперешкодний доступ до води, жителі переселилися зі своїх будинків, які раніше розташовувалися на схилах пагорбів – на берег Сони. Тут з'явилися перші вулиці, і щоб пройти з однієї на іншу і швидше дістатися води, і були зроблені перші трабулі.

Доведених підтверджень цієї версії немає. Але відомо – коли воду почали брати з колодязів, що рили у дворах, трабулі влаштували для того, щоб мешканці сусідніх будинків теж могли швидко підійти до цих колодязів. Цікаво, що у ряді місць були трабулі для знаті та для простолюдинів, щоб представники різних станів не зіткнулися. У 19-му столітті пагорб Круа-Русс став забудовуватися, саме трабулі тоді допомагали мешканцям за лічені хвилини спускатися з пагорба до центру. А в роки Другої світової війни цими проходами пересувалися бійці Опору, які добре знали місто і виникали перед ворогом ніби з-під землі.

Щоб побачити трабулі – треба пройти до старих кварталів. Деякі проходи належать місту, інші є приватною власністю. Але, як правило, оглянути можна всі (приватні до 19-20 години вечора). До найвідоміших відносяться: Довга трабуль – вона з'єднує 4 двори, трабуль Рожевої вежі, всередині неї знаходяться сходи, Двір ворасів – відкрита галерея, яка з'єднує три будинки.

Крім перелічених вище, є ще безліч пам'яток, і щоб побачити їх все, потрібно багато часу. Наприклад, варто відвідати площу Белькур, помилуватися алеями – особливо вони гарні, коли цвітуть каштани, та статуєю Людовіка 14-го, а також побувати на площі Карно, де встановлено пам'ятник Республіці. Можна поблукати вулицями Старого міста, постояти на березі Сони, заглянути в численні бутіки, посидіти в маленьких кафе, це дасть змогу відчути місцеву атмосферу.

Однією з найкрасивіших є площа Уряду, вона вимощена бруківкою, в центрі росте дерево, а оточують площу будинку на 4 поверхи, кожен з яких можна назвати витвором мистецтва. Прекрасні будинки епохи Відродження можна побачити і на вулиці Мерсьєр. Заслуговують на увагу і мости — через Рону і Сону їх перекинуто 27. Особливо гарні вони у темний час доби, коли вмикається штучне освітлення.

Можливо, вам пощастить, і ви приїдете, коли відбуватиметься одне з міських свят. Так Свято свята почали відзначати ще в 19-му столітті. Він присвячений Діві Марії, яка захистила місто від “чорної смерті” – чуми. У цей день тут спалахують багато тисяч вогнів, жителі ставлять на вікна свічки, лампи. Свято це рухоме, припадає на різні дні року. Він дуже ефектний та привабливий для туристів.

Нюї де Фурв'єр – це свято проходить влітку. На Фестиваль музики, театру та кіно збираються тисячі глядачів. А наприкінці травня є шанс потрапити на Фестиваль електронної музики Нюї Сонор. Ось такий він Ліон – гостинний, старовинний і водночас сучасний, сповнений таємниць та загадок. І він чекає на вас.