🚗 “Євротур” насправді: як повторити маршрут з фільму
“Євро тур ” – фільм про шалену подорож вчорашніх школярів, який легко розбирається на цитати. Якщо теж читаєте “міскузі, мискузі” і уявляєте потяг, вусатого італійця та довгий тунель, отже, американську комедію дивилися.
” Європа крихітна, ми пішки від Лондона до Берліна дійдемо “. Черпати туристичну інформацію звідти та довіряти тревел-стереотипам явно не варто, а ось повторити маршрут складно, але можливо.
У фільмі він виглядає так: Оберлін, Огайо, США – Лондон – Париж – Кань-сюр-мер – Амстердам – Братислава – Берлін – Рим – Ватикан. Фактично готовий тур Європою.
Я припускаю, що зі Штатів ви летіти не будете, тож обмежимося Європою. Перша складність – візи. Для такої подорожі, якщо ви не громадянин однієї з країн ЄС, до прикладу , вам потрібні британська та шенгенська візи.
В іншому все просто: тільки купівля квитків та бронь готелів, а от як герої фільму добиралися з міста до міста і де ночували читайте далі.
Лондон. Футбольні фанати та паб
До Лондона друзі прилетіли літаком зі США як кур'єри, до Берліна квитків не було (куди поділася їхня посилка — історія замовчує). Вже в місті Скотт і Купер замість огляду визначних пам'яток (наприклад, Лондонського Тауера, який прозвучав як один із варіантів проведення часу), вирушили відразу в паб Fiesty Goat – насправді такого не існує. Але після виходу картини у 2004 році заклади з такою назвою відкрили у США та Канаді.
У пабі друзі нарвались на розлючених фанатів “Манчестер Юнайтед”. Цікаво, що роль одного з футбольних фанів виконав професійний футболіст, володар Кубка Англії Вінні Джонс. Він зіграв 9 міжнародних матчів за збірну Уельсу. І ніколи не був шанувальником “Манчестер Юнайтед”.
Париж. Черги та битва “роботів”
Після бурхливої ночі з морем пива, друзі потрапляють до Парижа на автобусі разом із футбольними фанатами, які їх підхопили.
“Париж – це майже передмістя Берліна “. Насправді Берлін-Париж дійсно популярний туристичний маршрут, але відстань між містами перевищує 1000 км.
У французькій столиці головні герої зустрічають ще двох друзів і вже всі поспішають у Лувр, але вистояти величезні черги їм не вистачає терпіння. І це той випадок, коли стереотип виявляється правдою. Звичайно, все не так погано, як у фільмі, але постояти за квитками доведеться. Але пам'ятайте, що вхід до музею не один. Я заходила до кас через торгову галерею “Карусель дю Лувр” і це суттєво заощадило мені час на купівлю квитка. Майте це на увазі, навіть якщо берете електронні квитки заздалегідь. “Поки ви тут, я займу чергу у Ейфелевої вежі” – теж правдивий жарт.
Однією з розваг у черзі стала битва Скотта та вуличного артиста, який виглядав і рухався як робот. У Парижі, як і в багатьох інших великих європейських містах, досить багато “ряджених”, фокусників, музикантів, з якими можна з фото графуватися за донат та подивитися їхні виступи.
Повечерявши у французькому ресторані, хлопці продумують подальший маршрут, який має привезти їх у бажаний Берлін.
Прованс та нудистський пляж
Далі поїздом вони їдуть до Амстердама, але роблять стиковку в невеликому містечку Кань-сюр-Мер, що на південному сході країни в Провансі. Кань-сюр-Мер – одне з найпопулярніших курортних міст на Французькій Рів'єрі. Друзі вирішують відвідати місцевий нудистський пляж. Насправді там немає ніякого пляжу для нудистів, а найближчий знаходиться в Нідерландах у Зандворті.
Амстердам. Тістечка з травою, пограбування та “флюгегехаймен”
У фільмі саме Нідерланди зібрали найяскравіші штампи про країну. Поки Купер розважається у вигаданому барі Wondersex на вулиці Червоних ліхтарів і не може вимовити знамените вигадане стоп-слово “флюгегехаймен”, його друга грабують також у досить пікантній ситуації. Домінатрікс і “Зену – королеву воїнів”, до речі, зіграла та сама актриса – Люсі Лоулесс.
Інші герої тим часом розширюють свої гастрономічні горизонти з допомогою тістечок з травою, які насправді виявляються звичайними брауні. Але правда в тому, що в Амстердамі справді можна спробувати багато “заборонених насолод”, причому безпечно.
Братислава. Примара комунізму та відмінний обмінний курс
Нагадую, що друзів за сюжетом пограбували, майже не залишилося грошей. Тому щоб доїхати нарешті до Берліна, вони вирішуються на автостоп. На жаль, рівня німецького у Скотта виявляється недостатньо, і водій вантажівки, що напідпитку, відвозить героїв прямо до столиці Словаччини — Братиславу.
Де знімали весь фільм, я ще розповім, але кіношна Братислава — окремий вид мистецтва та стереотипів про Східну Європу, зведені в абсолют.
У ролі Братислави у фільмі показаний чеський Міловіце, в якому з 1968 по 1991 перебував штаб радянської Центральної групи військ СРСР. Після виведення радянських частин, полігон та військове містечко закрили. Але, на думку сценаристів ” Євротура “, саме занедбаний вид покинутих будівель ідеально відображав стереотипне уявлення американців про типове посткомуністичне місто Східної Європи. Один рядок із відомої пісні “Вставай, країна величезна”, що грає на тлі, чого вартий. Сьогодні Міловіце непогано ренововано, хоча покинутих будівель все одно вистачає.
Тому фраза “Господи, допоможи нам, ми у Східній Європі” теж стала крилатою. Перше, що побачила компанія героїв, — понівечені графіті сірі панельки, биті вікна, будівництво, старі машини. А на питання, коли герої зможуть дістатися Берліна, їм відповіли: “Скоро, дорогу вже почали будувати”. Це комедія, тож тут навіть паралелі проводити не буду. Братислава – красиве європейське місто, звідки, до речі, можна легко вловити дешеві квитки до Берліна на автобус або потяг.
Фільм 2004 року, а євро у Словаччині ввели в обіг у 2009-му. До цього стереотипи про місцеві східноєвропейські валюти ще можна було з натяжкою назвати правдою. Але відкрити власний ресторан за 10 центів, як ви знаєте, неможливо було ніколи і ніде.
Після тусовки у нічному клубі герої їдуть до Берліна вже без пригод, їх підхоплює місцевий мешканець на машині.
- Шлях ілюмінатів у Римі: по сторінках “Ангелів та демонів” Дена Брауна
- Як за два дні побачити Париж і не вмерти?
- Місце перезавантаження: п'ятиденний маршрут Лондоном
Берлін. Зміна маршруту
До Берліна друзі вирушили, щоб головний герой зустрівся з дівчиною, але за законом жанру в останній момент вона поїхала. І мандрівники кинулися за нею вже в Рим. Знову нагадую, що друзі не мають грошей і паспортів: їх вкрали. Але Джеймі продає свою камеру і на виручені гроші компанія купує квитки на літак. Насправді без паспортів до третьої країни їх би не пустили. І врахуйте, що не пустять і без візи.
Рим та Ватикан. Фініш
Не переказуватиму цю частину з хепі-ендом (у початковому сценарії не все так райдужно), скажу тільки, що вона теж фантастична. Чи не потрапили б герої так легко до кабінету Папи Римського і не влаштували там переполох.
Більше цікавих фактів
Розкриваю головну таємницю фільму “Євротур”. Усі 10 тижнів зйомок пройшли у Празі, за винятком “Братислави”. Міловіце знаходиться за 57 км від чеської столиці.
Фільм мав кілька пілотних назв, перша з яких — “Жахливі американці”, але через війну в Іраку назву вважали занадто зухвалою.
Зі сценарію також вирізали надто чорний жарт з Амстердама — епізод з однієї з найвідоміших жертв нацизму. Де замість вечірки для дорослих, один із героїв помилково потрапляє до будинку-музею Ганни Франк. Сцена здалася надто жорсткою навіть для авторів відв'язної молодіжної комедії, її переписали та замінили на сцену із “флюгегехаймен”.
За сюжетом оригінальної картини майже не показані ночівлі героїв, вони сплять то в транспорті, то в клубах. Але якщо уважно дивитися титри після фільму, то можна почути, як власниця хостелу розповідає героям “про можливу пожежу нагорі через феєрверки”. Вона посилається на реальний вибух піротехніки у голландському місті Енсхеді 13 травня 2000 року, яке знищило цілий район.
А якщо раптом запитуєте: що почитати в такій подорожі? То герої протягом усього фільму читають одну книгу: “Грішників” Джекі Коллінз. Лише на неї у знімальної доманди вистачило грошей, щоб викупити авторські права.
Цікаво, що в американському прокаті стрічка провалилася, але європейцям припала до смаку. Навіть фінальна назва фільму, в оригіналі EuroTrip, не врятувала ситуацію. Зробили це для того, щоб зацікавити шанувальників іншої картини RoadTrip (2000 року), яка зробила величезну касу в американських кінотеатрах.
Навіть без божевільних вигаданих пригод героїв повторити маршрут насправді дуже складно. І справа навіть не в тому, як влаштовано логістику. Така насичена зміна “кадрів”, міст і країн призводить не до задоволення, а швидше до втоми. Кажу, як затятий любитель євротурів. Завжди слід закладати 1-2 дні на відпочинок між інтенсивними переміщеннями. Якщо ж багато вільного часу і маршрут може розтягнутися на тижні, то бон вояж.