Німецьке місто веде свою історію від невеликого поселення на берегах річки Парте. Лейпциг постійно опинявся в епіцентрі європейських воєн, його населення вимирало від хвороб та голоду. У роки Другої світової війни тут були розташовані концтабори. Визначні пам'ятки Лейпцига руйнували в ході бойових дій, але мешканці реставрували, зводили унікальні будівлі та пам'ятники знову. Місту дивом вдалося зберегти неповторну атмосферу, яка у різні віки притягувала до нього людей мистецтва. Лейпциг названий на честь лип – священних у слов'янських народів дерев, що символізують романтику, ніжність, кохання. Сьогодні він складається з 10 міських округів, де проживає понад півмільйона людей різних національностей, працюють найбільші в Європі вищі навчальні заклади, музеї, концертні будівлі.

Стара ратуша

Ініціатор будівництва Старої Ратуші – бургомістр та торговець Хієронімус Лоттер. Проект належав талановитому архітектору епохи ренесансу та готики Паулю Шпеку, йому ж було доручено очолити будівництво. Зводилася ратуша у 1556-1557 роки на підставі фундаменту попередньої споруди. Це одна з небагатьох архітектурних споруд епохи ренесансу, що збереглися до наших днів, у Німеччині.

Значну реконструкцію провели на початку ХХ століття.

Особливість будови – асиметричне розташування веж. Під ними споруджено прохід, що з'єднує дві площі – Ринкову та Нашмаркт. З 1909 року тут розміщується експозиція Музею історії, Казначейство, бальні зали, кабінети для проведення засідань, кімнати у стилі бароко та єдиний справжній портрет І. С. Баха роботи художника Науссмана.

Відкрито з 10:00 до 18:00. Трамвайні маршрути No 4, 7,10, 12, 14, 15 до “Augustusplatz”.

Нова Ратуша

Велична Нова Ратуша зведена дома фортеці XIII століття Пляйссенбур, яку розібрали 1890 року. У 1897 році муніципалітетом був оголошений конкурс на проект нової споруди з умовою, щоб архітектура нагадувала знесену фортецю. Найкращою виявилася пропозиція Хуго Ліхта. До 1905 будівництво ратуші, що налічує 600 приміщень, завершилося. В архітектурі використовувалися модні напрямки – готика та модерн. Фасади прикрашають вежі, скульптури, барельєфи та еркери.

У центрі височить круглої форми вежа 114,7 м заввишки як нагадування про Пляйссенбур. У внутрішньому оформленні привабливі дерев'яні сходи з тонким різьбленням і зал засідань, інтер'єр якого не змінювався з дня будівництва. У нижній та верхній галереях влаштовуються виставки, а у підвалі, де раніше був винний льох, відкрито ресторан “Лейпциг”. Нині тут засідає міська Рада.

Маршрути трамваю No 2, 8, 9, 14 до Neues Rathaus.

Голізький палац

Палац, який грає роль літньої резиденції, замовив радник Ріхтер. Особняк відразу після закінчення будівництва 1756 р. став центром культурного життя, куди приїжджали в гості найвідоміші люди того часу, серед яких поет Фрідріх Шиллер. У 1783 будову передали в міську власність з умовою не змінювати архітектуру ансамблю.

Протягом свого існування власником палацу були приватні особи, і муніципалітет. Після об'єднання Німеччини особняк відреставрували та передали міському департаменту культури. Зараз у ньому влаштовують театральні вистави та концерти, проводять церемонії одруження, вернісажі та святкові програми.

Відвідування з 14.00 до 17.30. Доїхати – на транспорті No 4 до Stallbaumstraße.

Площа Серпня

Аугуступлац названо на честь першого саксонського короля Фрідріха Августа I. На її місці майже до XVIII століття були оборонні споруди. Фрідріх Август увійшов у світову історію як політик, який здобув народну любов за свою справедливість. Він скасував тортури, заборонив продавати суддівські посади, упорядкував скарбницю, заснував низку вищих навчальних закладів та семінарій. Король робив усе можливе задля збереження Саксонією нейтралітету.

Єдиною великою його помилкою у зовнішній політиці виявилася підтримка Наполеона. Щоб не допустити розділу Саксонії, Фрідріх Август поступився Варшавським герцогством і частиною саксонських земель, проте зміг зберегти незалежність держави і відновити економіку, що постраждала від наполеонівських воєн. Аугуступлац займає 40 тисяч квадратних метрів. Найважливіші міські пам'ятки (концертний зал, будівлі опери та університету) знаходяться тут.

Площу прикрашають два фонтани. Один з них названий на згадку про Маріану Паулін Менда, яка заповідала 150 тисяч золотих марок на його будівництво. Під час Другої світової війни Аугуступлац значною мірою постраждала. Частину будівель відновили, але ідеї німецьких комуністів надати місту сучасного вигляду обернулися демонтажем фонтану Менде, знищенням церкви Святого Павла, зведеної в XIII столітті, та низки унікальних пам'яток. У 80-ті роки фонтан, висота якого становить 18 метрів, повернули на площу. У ХХІ столітті відновили храм, а під землею розмістили паркінг.

Дом-музей Шиллера

Музей Шиллера відкрили для відвідування в 1848 році в колишньому селянському будинку, найстарішому з тих, що збереглися до наших днів. Побудований у 1717 році у селі Голіс. До кінця XVIII століття в село стали приїжджати на відпочинок городяни, будинки перебудували для здавання приїжджим. Таку квартиру і винайняв Фрідріх Шиллер у 1785 році. Тут поет працював над “Доном Карлосом” та одою “До радості”. У вересні 1841 року встановили почесні ворота та пам'ятну дошку.

1995 року провели грандіозну реставрацію, яка дуже змінила зовнішній вигляд. Знову став приймати гостей у жовтні 1998 року. Сьогодні виставка представляє близько 100 оригінальних експонатів та присвячена роботам Шіллера, театральним прем'єрам його творів та історії Лейпцизького товариства Шіллера.

Час відвідування: з квітня до жовтня – з 10:00 до 18:00 усі дні, крім понеділка; з листопада до березня з 10:00 – до 16:00. Як дістатися: міським транспортом No 4, зупинка “Menckestraße”.

Монумент «Битва народів»

Найбільший пам'ятник у Європі – “Битва народів під Лейпцигом”. Створити пам'ятник було вирішено ще на початку ХІХ століття. До 50-річчя битви 1863 року заклали перший камінь, але до кінця століття плани не реалізувалися. Тільки 1898 року архітектор Бруно Шміц підготував креслення пам'ятника, після чого розпочалося будівництво. Фінансування йшло за рахунок пожертвувань та спеціально для цього організованої лотереї. Зведений на честь перемоги союзних армій у боротьбі з Наполеоном.

Битва відбулася на саксонській території восени 1813 року і завдяки вдалій дії коаліції імператору довелося відступити до Франції. Висота пам'ятника 91 м. До верхнього майданчика піднімаються пішки сходами або користуються ліфтами, які піднімаються на висоту 57 метрів до оглядового майданчика. “Зал Слави”, розташований усередині, прикрашений зображенням 324 вершників. У залі встановлено 4 статуї поминальників 10-метрової висоти, що уособлюють силу віри, хоробрість, самовідданість та могутність народу.

Відкритий з листопада до березня з 10:00 до 16:00, з квітня по жовтень до 18:00. Зручно доїхати маршрутами No 2 і 15.

Центральна будівля заводу BMW

Завод BMW показує вплив архітектури на успіх команди. Споруда вміщує адміністративні відділи, приміщення контролю якості, дизайнерські служби. Відділи з'єднуються з виробничою зоною, що складається з кузовного, складального та фарбувального цехів. Завод відкрили у колишній НДР не випадково – безробіття в цій частині Німеччини вище, ніж у Західній, до того ж робоча сила тут набагато дешевша.

Автомобілі на підприємстві почали випускати навесні 2005 року, зараз потужності – 700-800 одиниць щодня. На заводі організовують екскурсії, під час яких відвідувачам розповідають про виробничі процеси. Проводяться з понеділка до п'ятниці, з 08:00 до 18:00 за попередньою заявкою.

Церква Святого Миколая

Побудований храм у 1165 р. За багатовікову історію багато разів реконструювався, тому вигляд поєднує кілька архітектурних напрямків – готику, класицизм та ренесанс. Вражає виконаний художником Езером настінний розпис, розкішна ліпнина, старовинний орган та різьблена кафедра. У цій церкві вперше прозвучав твір Баха “Пристрасті за Іваном”, тут же могила Петруса Мозеллауса – гуманіста, філолога та римсько-католицького богослова.

У 1989 році в церкві Святого Миколая збиралися місцеві жителі, які брали участь у русі за знищення Берлінського муру та об'єднання Німеччини. В даний час прихід лютеранський, іноді проходять меси католицькі. Щотижня бажаючі можуть послухати органну музику.

Час роботи: недільні служби о 09:30, 11:15, 17:00. До церкви можна доїхати маршрутами No 4, 7, 8, 10 до Augustusplatz.

Церква Святого Хоми

Назва храму, збудованого в XIII столітті, асоціюється у багатьох туристів із музикою Баха. Великий композитор 27 років служив у цій церкві кантором хору та був похований у ній. Біля стіни головного у долі генія храму городяни встановили пам'ятник Баху. Свої твори у цьому будинку виконував Моцарт. А мощі Святого Хоми подарував храму в XIII столітті легендарний менестрель Генріх Морунгенський, який прийняв чернецтво. Його любовна лірика свого часу вважалася зразком оспівування жіночої краси.

Християнський богослов-реформатор Мартін Лютер проводив у церкві Святого Хоми святкове богослужіння, що увійшло в історію міста, закликаючи віруючих до покаяння та свободи душі. Будівля неодноразово перебудовувалася, сучасний її вигляд відповідає канонам пізньоготичного та неоготичного стилів. Висота церкви становить 18 метрів, довжина – 76 метрів. Висота дзвіниці, чиє будівництво датують XVI століттям, сягає 68 метрів.

Найбільший її дзвін “Глоріоза” (назва в перекладі з латині означає: “Прославлений”) виготовлений XVI столітті. Храм постраждав у роки Другої світової війни, але ім'я Баха захистило його від спроб комуністів, які прийшли до влади, ліквідувати культову споруду. У будівлі в наші дні діють 3 органи: створений у XIX столітті, копія музичного інструменту XVIII століття та портативний (виготовлений із застосуванням цифрових технологій у XXI столітті). Церква виконує функції просвітницького та культурного християнського центру.

Трамвай № 9 до “Thomaskirche”.

Храм-пам'ятник Руської Слави

Пам'ятник спроектував архітектор В. А. Покровський. Будувався у стилі російських шатрових споруд XVII століття. У суспільстві давно йшли розмови про увічнення пам'яті воїнів, які загинули під час наполеонівської кампанії. Побудований на пожертвування парафіян, для цього організували Комітет з будівництва храму.

Влада міста виділила для будівництва ділянку 2,6 га. Перший камінь заклали у грудні 1912 – освятили у жовтні 1913 року. На церемонії був присутній великий російський князь Кирило Володимирович. Останки російських солдатів урочисто перенесли у крипту. Декілька разів храм-пам'ятник закривали, грабували, він переходив під різні юрисдикції. Наразі належить РПЦ.

Розташований на вулиці Philipp-Rosenthal-Str., неподалік монумента “Битва народів”.

Південний цвинтар

У середині XIX століття населення міста сильно збільшилося, потрібен додатковий цвинтар, проектування якого почалося в 1879 році. У 1886 році Південний цвинтар розміром 82 кв. км було відчинено. У 1910 р. звели каплицю зі дзвіницею, а також крематорій та колумбарій. Це найбільший з паркових цвинтарів Німеччини з облаштованими алеями, скульптурами та зеленими насадженнями. Для комплексу в неоромантичному стилі за зразок взяли Лаахське абатство, що знаходиться в Айфелі.

До цвинтаря можна доїхати трамваєм No 15 до “Südfriedhof”.

Музей Баха

Будівля розташована неподалік церкви Святого Хоми. Будинок у стилі бароко у XVIII столітті належав лейпцизькому купцю. Поруч знаходиться ще одна архітектурна пам'ятка, пов'язана з діяльністю композитора: школа Святого Хоми, де вів заняття та проживав (згідно з традиціями того часу) Йоганн Себастьян Бах. У Лейпцигу великий автор творів духовної музики провів останні 27 років свого життя. Його служба кантора церковного хору у храмі Святого Хоми включала обов'язки диригента, органіста, педагога.

Геній вирізнявся запальним характером. Головною Баха опорою була сім'я, підтримка якої дозволяла переживати будь-які труднощі. Закономірно, що значна частина музейної експозиції присвячена його рідним. Тут можна побачити оригінали нотних записів духовних та світських творів композитора, музичні інструменти, виготовлені у XVIII столітті. Музей має унікальну колекцію аудіовізуальних записів виконання музики Баха.

Серед реліквій особливе місце посідає частина органу церкви Святого Іоанна. Музичний інструмент свого часу налаштовував композитор. Храм виявився зруйнований у Другу світову війну, його вцілілу (відреставровану коштом парафіян) вежу через 20 років підірвали за рішенням місцевої влади. Сьогодні музей є одним із підрозділів Бахівського архіву — дослідницького та документального центру, заснованого у 1950 році.

Працює з 10:00 до 18:00, крім понеділка. Доїхати автобусом No 89 до “Thomaskirche”.

Квартира-музей Мендельсона

Видатний композитор, піаніст, диригент прожив 38 років. Його називали «Моцартом XIX століття», одним із найпопулярніших представників напряму романтизму. Після смерті творчість композитора піддали жорсткій критиці і пригадали Якобу Людвігу Феліксу Мендельсону Бартольді його єврейське коріння. З 1835 він брав активну участь у культурному житті Лейпцига і помер тут же. Мендельсон зробив внесок у відкриття міської консерваторії, де з 1843 року вів викладацьку діяльність.

Восьмикімнатна квартира на другому поверсі лейпцизької будівлі, побудованої в 1844 році, виявилася єдиним місцем життя композитора, що збереглося до нашого часу. Мендельсон мав щасливий шлюб, але заради своєї нерозділеної любові до шведської оперної співачки Жені Лінд він хотів покинути дружину і дітей, бігти в Америку. У квартирі-музеї зберігаються чернетки нот творів, присвячених фатальній жінці у долі композитора.

Примітно: особистий архів співачки так і не опублікований (щоб уникнути громадського резонансу) навіть 100 років після її смерті. Творцям музею вдалося відтворити оригінальну обстановку кімнат, придбати меблі, що належали Мендельсону, оригінали листів. Квартира відкрита для публічного відвідування у 1996 році. Через 18 років площа музею збільшилася за рахунок приміщень на першому поверсі, де діє музичний салон та обладнано ефекторіумом. В останньому дорослі та діти можуть відчути себе у ролі диригентів віртуального оркестру.

Доїхати зручно на трамваї No 2, 9, 16 до Rossplatz.

Музей Грассі

Музейний комплекс названо на честь купця, який заповів місту 2 мільйони марок на будівництво будівель для закладів культури. Комплекс об'єднує кілька музеїв: етнографічного, прикладного мистецтва, музичних інструментів. У ХІХ столітті музей Грассі займав будинок на Королівській площі. Колекції збільшувалися, і міська влада ухвалила рішення про зведення нового культурного центру. Об'єкт збудували за 4 роки, в його архітектурі знайшли відображення панівні на той час стильові течії ар-деко та нової предметності.

Музейний ансамбль складається із корпусів висотою 2-3 поверхи. Будинки розташовані так, що вони обрамляють 4 внутрішні двори. Значна частина експонатів музею була знищена під час Другої світової війни. Будівлі після бомбардувань відновити вдалося, але у 80-ті роки через аварію опалювальної системи комплекс закрили для публічного відвідування.

На початку ХХІ століття після масштабних реставраційних робіт доступ до музею Ґрассі відкрили. У наші дні його колекція предметів прикладного мистецтва вважається однією з найкращих у Європі. Зібрання етнографічного музею налічує близько 200 тисяч експонатів. У колекції музичних інструментів зібрано 10 тисяч предметів, вік найстаріших його реліквій сягає 400 років.

Трамвайні маршрути No 4, 7, 12, 15 до Johannisplatz.

Ринкова площа

Свою історію ринкова площа веде з XII століття, коли слов'янське поселення, що розташувалося на місці Лейпцига, отримало статус міста і право на вільну торгівлю. Є версії, що її вік перевищує 900 років. Торговим серцем міста став перетин двох доріг: Імператорської та Королівської. Тут виникла площа, де проходили знамениті в Європі осінні та весняні ярмарки. Пізніше її перемістили, оточили новими будинками.

Площу неодноразово розбудовували. Вона увійшла в історію як місце публічної страти злочинців, битви лицарів на турнірах. Наприкінці XIX – на початку XX століть площа набула статусу торгово-виставкового центру. Величезну експозиційну залу, де сьогодні проходить тунель, розташували під землею.
На території ринкової площі знаходиться зведена в середині XVI століття будівля Старої ратуші, в приміщеннях яких працюють концертний зал і музей.

Неподалік збереглися Стара біржа та будинок, де народився геніальний мислитель Християн Томасіус (його філософські, юридичні праці вплинули на розвиток світової науки). Поруч на місці першої в місті кав'ярні працює Музей кавового дерева, на сусідній вулиці — найстаріший лейпцизький ресторан, увічнений у трагедії Ґете «Фауст». Старі ваги – ще одна знакова будівля, яка за значимістю не поступиться розташованому тут же на площі Королівському будинку.

Музей образотворчих мистецтв

Основу культурного фонду склали колекції приватних осіб, які згодом поповнювалися новими експонатами. Істотне вкладення зробили Ханс Петер Бюлер із дружиною – піднесли збори французького живопису. Перша будівля для музею побудована у 1858 році – витончений, у стилі італійського Відродження, палац. Під час війни було зруйновано, тому 40 років експонати виставлялися у Музеї Димитрова.

На початку XXI століття звели нову споруду, що представляє скляний куб із численними терасами та сходами. Для оформлення інтер'єру використані різні матеріали – скло, бетон, дерево, черепашник. У колекції представлено мистецтво Середньовіччя та сучасне.

Розклад – 10:00-18:00, у середу 12:00-20:00. Добратися: трамвай No 3, 7, 9,15 до Goerdelerring або Hauptbahnhof.

Концертна зала Гевандхаус

Вважають, що традиція проведення “Великих концертів”, які давали оркестри із 16 музикантів, розпочалася у 1743 році. Після перерви колектив із 30 оркестрантів під назвою «Любіцькі концерти» відновив концертну діяльність. У 1835-1847 роках керівником і диригентом симфонічного оркестру Гевандхаус був Мендельсон. У цей період було вироблено оригінальний творчий стиль, а репертуар доповнено безсмертними творами Баха, Бетховена та сучасних авторів.

Після війни колектив переїхав до сучасного приміщення, що включає два зали, один розрахований на 1900 глядачів, інший – на 498, скрізь чудова акустика. У Гевандхаусі працюють симфонічний та духовий оркестри, дитячий та дорослі хори, проводяться конференції та конгреси.

Час роботи: екскурсії проводять по суботах. Як дістатися: до “Augustusplatz” на трамваї No 4, 8, 10 14, 16.

Оперний театр

Один із найстаріших у Європі оперних театрів заснований наприкінці XVII століття, коли була відкрита перша його будівля. Остання виявилося зведено з будівельними помилками. Його знесли, а Лейпцизьку оперу звели на площі Августа. В урочистому відкритті об'єкта у 1868 році була присутня королівська родина Саксонії. Протягом багатьох років тут успішно ставили твори Моцарта, Глюка, Вебера, Вайля.

Лейпцизький оперний театр цікавий тим, що в його репертуарі досі поєднуються класичні та сучасні опери, проте лідируюче місце серед постановок займають твори Ріхарда Вагнера — одні з найскладніших у виконанні. У 1943 році унікальна будівля була зруйнована, на її місці через 13 років розпочали будівництво нового театру. Зведений на площі об'єкт заввишки 52 метри відповідає канонам сталінського ампіру.

Загалом на будівельні, оздоблювальні роботи та матеріали було витрачено понад 44 мільйони марок. Розміри театру, розкіш його інтер'єрних та екстер'єрних рішень вражають. Технічна оснащеність будівлі залишається і сьогодні однією з найкращих у Європі. Головний зал театру вміщує понад 1200 глядачів. У будівлі є камерний зал, де відбуваються концерти, лекції, виставки.

Як дістатися: маршрут No 4, 7, 8, 10, 11 зупинка “Augustusplatz”.

Головний вокзал

Конкурс створення проекту залізничного вокзалу оголосили на початку минулого сторіччя. Найкращою визнали роботу місцевих архітекторів Вільяма Лоссова та Макса Ханса Кюне. Будувати вокзал розпочали у листопаді 1909 року, через шість років (1915 р.) він прийняв перших пасажирів. Споруда вражає довжиною фасаду – понад 300 метрів. Після того, як Німеччина об'єдналася, було проведено генеральну реконструкцію. Щодня обслуговується 150 тисяч пасажирів. У комплексі розміщуються близько 100 магазинів та кіосків, численні кафетерії та ресторани, перукарні – все передбачено для зручності пасажирів.

Старовинна кав'ярня «Біля арабського кавового дерева»

Легендарна кав'ярня претендує на звання найстарішої в Європі (конкурент – паризьке кафе Прокоп). Це пам'ятник культури, вважають, що каву тут почали готувати та продавати з 1711 року. Відоме кафе відвідували відомі люди того часу, а Шуман часто зустрічався у закладі з друзями, за ним був навіть закріплений столик. У 1720 році над входом у кафе з'явилася вивіска, що зображує людину у східному одязі. Він підносив чашку кави європейцю на знак дружби. Малюнок наштовхнув власників закладу дати таку дивну та довгу назву. Сьогодні тут готують страви французької, арабської, віденської кухні. Заклад чекає на відвідувачів щодня.

Як дістатися: трамвайним маршрутом № 9 до зупинки “Thomaskirch”.

Погреб Ауербаха

Кафе належить до найстаріших у світі закладів, розташований у старому центрі міста. Ресторан розділений на чотири невеликі зали, що вміщують до 40 осіб. На цьому місці, згідно з документами, торгували вином ще у XV столітті. Названий на ім'я Штромера, власника, більше відомого як “доктор Ауербах”. Заклад має велику популярність, тому столики тут бронюються заздалегідь. Перед входом встановлено скульптурну композицію з бронзи, на якій зображений доктор Фауст у супроводі Мефістофеля.

Під час навчання у Лейпцизькому університеті сюди часто приходив Ґете. Одного разу письменник почув легенду про чаклун Фауста, якого бачили скакав до виходу сходами верхи на бочці, і в цьому випадку нібито замішаний сам диявол. Вражений цією дивовижною історією, Ґете написав безсмертну трагедію “Фауст”, у якій дія перших глав відбувалася у цьому закладі.

Зал працює з 11.30-24.00. Як дістатися до “Погребка Ауербаха”: міський транспорт № 9 до “Thomaskirche”.

Торговий комплекс «Медлер-Пасаж»

Своєю появою торговий центр Пасаж Медлер зобов'язаний бізнесменам – Стромер і Мадлер. 1 січня 1911 друзі купують ділянку і починають будівництво Пасажу, що тривало до 1914 року. З самого відкриття використовується як виставковий зал для вин, фарфору, кераміки та шкіри. Щороку тут проводяться популярні в Європі осінні та весняні ярмарки. Комплексний ремонт та реструктуризація пройшла наприкінці минулого століття, протягом двох років Пасаж повністю відремонтували. П'ятиповерхова будова була доповнена скляним перекриттям та ротондою.

У торговому комплексі багато бутіків, де можна купити річ, що сподобалася, з гарною знижкою. Відкритий готель та працює бар “Мефісто” – популярне у місцевих мешканців та туристів місце, обладнане у червоно-чорних тонах.

Як дістатися: міським транспортом No 9 до “Thomaskirche”.

Зоопарк

Організатори зоопарку дбають про благополуччя вихованців та збереження тварин – це головне у роботі. Тут використовуються засоби, що дозволяють мешканцям відчути себе як у рідному домі, а не в штучному середовищі. Про це свідчить конструкція клітин та вольєрів, а також натуральний матеріал, з якого вони виготовлені – дерево, камінь, джут. Використовуються програми, націлені збереження зникаючих і рідкісних видів тварин. Гордість організаторів отримання потомства у рідкісних і зникаючих тварин.

Велику популярність у дітей та дорослих користується експозиція Гондвана. Це павільйон розміром у два футбольні поля, що представляє тваринний світ тропіків. Інші, не менш цікаві експозиції розповідають про природу Європи, Південної Америки, саван.

Працює з листопада до березня – 09:00 до 17:00, з квітня до жовтня – до 18:00. Трамвайний маршрут № 12 до зупинки Zoo.

Альте Вааге

У 1555 р. на Ринковій площі зведено будову, де зважували товар, приготований на продаж – Палата заходів і терезів. У 1820 році її перевели в інше приміщення, а колишнє місце стали називати “Старими вагами”. Потім у Альті Ваазі облаштували торговельний будинок, з 1964 р. у відновленому приміщенні працює бюро подорожей, а з кінця минулого століття тут влаштувалася велика страхова компанія. Будівля триповерхова, з підвальним та двома мансардними поверхами. Фасадом, реконструйованим у стилі ренесансу, Альте Вааге звернений до Ринкової площі. Фронтон прикрашений мотивами валюти та сонячного годинника. Східна сторона фасаду виконана у сучасному стилі.

Лейпциг – прекрасне місто, сповнене архітектурних шедеврів, пам'яток старовини, унікальних сучасних будівель, торгових комплексів. Справляє незабутнє враження на будь-яку людину, залишаючись у пам'яті на довгі роки.

Музей історії міста

Міський історичний музей займає кілька майданчиків. Його експонати розміщені у старовинних будинках ратуші та біржі, сучасному багатофункціональному комплексі, будинку-музеї Шиллера, музеях кави та спорту. Пам'ятник Битва народів — одна з візитівок, найбільший у Європі монумент — також філія музею. Створення унікальних зборів почалося у другій половині ХІХ століття.

За кілька років городянам, які об'єдналися в історичне суспільство, вдалося знайти, придбати понад 5 тисяч рідкісних предметів. Перша виставка артефактів була відкрита у 1889 році. На початку ХІХ століття суспільство передало колекцію місту для майбутнього музею. У роки Другої світової війни значну частину експонатів було евакуйовано, що дозволило врятувати рідкісні артефакти. Пізніше музей піддавався реорганізації, змінювалися структура та назва установи.

В даний час у його фондах зберігається понад півмільйона предметів: графічні зображення, монети, нагороди, домашнє начиння, одяг, прикраси, музичні інструменти, скляні негативи, старовинні засоби пересування та багато іншого. Більшість експонатів мають віртуальні копії. З останніми можна ознайомитись у будь-якому куточку світу за допомогою інтернет-технологій.