Музеї Стамбула – це те, що урізноманітнить пляжний відпочинок. Туреччина – країна з багатовіковою історією. І вивчити її можна, гуляючи залами, розглядаючи експозиції. Значні події життя цієї країни переплітаються з історією Росії. І зустріти полотна Івана Айвазовського далеко від рідної землі особливо приємно.

Собор Святої Софії

Собор Святої Софії називається не на ім'я православної мучениці. У назві увічнено зміст слова Софія: мудрість. Собор наказав збудувати імператор Юстиніан. Він вважав, що у центрі Константинополя має бути головний храм країни. Роботи велися протягом 6 років: з 532 до 537 року. Було використано працю 10 000 мешканців міста. І кошти відпускалися чималі: лише одного золота привезли понад 130 тонн. Цеглини використовувалися родоські: вони мали порожнини всередині зменшення маси. З розграбованого храму Артеміди Ефеської привезли колони із зеленого мармуру. А з римського храму Сонця – колони для прикраси.

Храм був християнським, а після падіння Константинополя та приходу турків його перебудували на мечеть. Були додані мінарети, внутрішні розписи та мозаїки заштукатурили. Це врятувало цінні пам'ятки від повного знищення. Архітектуру споруди повторили проектувальники Блакитної мечеті. Саме у соборі Святої Софії Папа Римський відлучив від церкви Патріарха Константинопольського. У відповідь Патріарх відлучив від церкви Папу Римського. Так стався розкол церков.

У 1935 році минулого століття Ататюрк наказав зняти мінарети, збити штукатурку з внутрішніх стін та організувати у будівлі музей. Але до завершення реставрації ще далеко. Активісти США розгорнули рух повернення собору віруючим. Але влада Туреччини відхилила цю пропозицію.

Будівля не пустує. Туристів приваблюють:

Оглядати пам'ятку слід або рано-вранці, або ввечері, незадовго до закриття: у цей час менше народу.

Топкапи

Палац збудували за наказом Мехмеда Завойовника. І в цьому комплексі султани імперії Османа жили протягом 4 століть. Спочатку ж правитель оселився неподалік площі Баязид. До вторгнення турків тут жив у палаці візантійський імператор. Але протягом облоги міста від комплексу залишилася лише церква Святої Ірини. Тому палац султана будувався довкола храму. Палац султана схожий на фортецю: з обох боків він захищений Мармуровим морем. Крім того, комплекс захищають по суші 2 ряди стін: зовнішніх та внутрішніх.

Умовно весь комплекс поділяється на кілька дворів:

1-й. Відвідувачі комплексу потрапляють у двір через головну браму. Тут туристи оглядають найдавнішу церкву міста – Храм Святої Ірини, мейдан, де мешкали яничари, фонтан та монетний двір.
2-й. Від попереднього двору його відокремлюють ворота Привітання. Ця територія включає: кухні, хамам, будівлю дивану (ради), казначейство, місце для прислуги.
3-й. Від другого палацу його відокремлюють ворота Щастя. І це не дивно: головна будівля у дворі – гарем. Додаткові будівлі: бібліотека, зал аудієнцій (тронний зал), школа, де навчалися чиновники, скарбниця, комори та комори.
4-й. Цей двір – місце, де султан міг відпочити від справ. Тому тут все влаштовано зі смаком та комфортом. Особливо приваблює Мармурова тераса, що нависає над берегом Мармурового моря. Дуже гарний сад Туліп. Зі службових будівель цікава вежа, де знаходилася лабораторія палацового лікаря.

Комплекс будувався з урахуванням можливої облоги: над диваном зведена вежа, яка використовувалася як оглядова, а з саду Туліп до бухти вів підземний хід, щоб султан міг терміново виплисти з обложеного Стамбула. У бухті постійно був споряджений до відплиття корабель.

Археологічний музей

З території Туреччини регулярно вивозили артефакти. Прогресивні громадяни виступали за те, щоб розкрадання припинилося. Одним із них був Осман Хамді-Бей. Саме він закликав владу заснувати археологічний музей. Роботи розпочалися наприкінці 19 століття та тривали 12 років. Початкова експозиція пропонувала оглянути лише гробниці. Але згодом експозиція доповнилася старовинами Сходу та павільйоном кахлів, які раніше виставлялися у палаці Топкапи.

Колекція постійно поповнюється. Наприкінці ХХ століття для неї відбудували будівлю із 6 поверхів. Тут же помістився комплекс, де давнину можуть оглянути діти. Інтерактивна екскурсія дозволяє хлопцям повніше ознайомитись з історією імперії. Перевага комплексу – розташування його у центрі міста. Він знаходиться в історичній частині, неподалік палацу Топкапи.

Залізничний музей Сіркеджі

Експозиція розташована в частині вокзалу Сіркеджі. Площа її незначна (близько 45 квадратних метрів), але виставлені тут предмети дуже цікаві. Туристам пропонується оглянути:

Частини інтер'єрів та оздоблення вагонів Східного експресу, що колись прибував до Стамбула. Представлено срібний посуд, відновлено частину вагона-ресторану.
Частини оформлення залів: виставлені печі для обігріву пасажирів, крісла із залів очікування, вокзальні годинники.
Медичне обладнання, яке було у кожному поїзді далекого прямування в Туреччині. Тут виставлені аптечки та інструменти для надання допомоги.
Таблички, які інформували пасажирів про служби на вокзалах та поїздах.
Засоби зв'язку, що використовуються службами організації перевезень: телеграф, телетайп, телефон, прапорці.
Касове обладнання: арифмометри, друкарські машинки.
Чинний макет складу поїзда.

Дорослих відвідувачів приваблює виставлена кабіна локомотива зразка 1955 року. Примітно, що оглянути всю експозицію можна за півгодини-годину.

Цистерна Базиліка

Це підземне водосховище, яке забезпечувало водою населення Константинополя. Будівництво почалося за Костянтина, а закінчилося за Юстиніана. Коли місто захопили турки, вони використали Цистерну Базиліку для поливу саду Туліп палацу Топкапи. Незабаром нові хазяї Стамбула закинули Базиліку. Але прості городяни знали про існування водосховища: вони пробивали шурфи в будинках та використовували рідину для особистих потреб. Деякі спускали вниз човни і ловили рибу, яка водилася удосталь.

Водосховище знайшов у 1545 французький дигер. Але влада міста ніяк не відреагувала на цікаву знахідку. Незабаром Базиліка почала нагадувати звалище відходів. Уряд Туреччини вирішив провести реставрацію Базиліка наприкінці ХХ століття. Для цього відкачали воду, прибрали сміття, зміцнили склепіння. Для зручності відвідувачів проклали помости з дерева. Приміщення підсвічене лампами. Але підлога покрита шаром води завтовшки 1 метр. Всередині Базиліка представляє порожнину зі стінами, товщина яких понад 4 м. Вони просякнуті складом, що відштовхує воду. Стеля утримують колони. Дослідники стверджують, що їх узяли від зруйнованих храмів.

Туристів приваблюють перевернені голови медузи. Це постаменти від колон, які чомусь встановлені в іншому місці. Придумано легенду, яка пояснює таке становище голів. Перевернуті, вони не перетворять відвідувачів на камінь. Друга пам'ятка: колона, що плаче. Її поверхня оздоблена вирізаними краплями, а поверхня завжди волога. Легенда стверджує, що це сльози рабів, які загинули під час будівництва. У далекому кутку Базиліки живуть коропи, яких вважають мовчазними вартовими цистерни.

Цистерна Філоксена

Це ще одне водосховище, збудоване під землею. Воно могло постачати прісною водою все місто протягом місяця. Воно має 3 яруси. Але не всі вони доступні відвідувачам. Запасати прісну воду на користь почав імператор Костянтин. Для зміцнення стелі зводилися колони мармарійського мармуру. Їх витісняли у вигляді циліндрів, що складаються з 2 частин, а потім скріплювали кільцями з мармуру. Основи колон прикрашені різьбленням. Примітно, що колони мають маркування робітників, які їх виготовляли.

Потрапити всередину Базиліки було непросто: вхід замикали відлиті із бронзи статуї тварин. Подачу води регулював машинний цех, а для того, щоб рідина не згасала, повітря пропускали вирубані в стелі та затягнуті решітками отвори. За часів Візантійської імперії цистерна накопичувала та зберігала воду для подачі її до житлових кварталів. А при турках у ній фарбували шовк. Сьогодні туристи можуть ознайомитися з унікальною за красою та функціональністю спорудою.

Морський музей

Комплекс розташований на березі протоки Босфор. Будівля має 3 поверхи, де виставлено все, що має відношення до мореплавання в Туреччині:

Для відвідувачів цікава зала, де представлена експозиція, присвячена Ататюрку. Тут виставлені особисті яхти, крейсер, предмети побуту, що належать до національного героя. Артефакти, виставлені у приміщенні, цікаві і для дорослих, і для дітей. Поруч розташований затишний парк, де похований турецький адмірал Барбаросса Хайреддін. Після огляду експозиції тут приємно посидіти у тіні.

Парк-музей мініатюр

Це зовсім молодий музей: його відкрито 2003 року. Влада Туреччини вирішила увічнити в мініатюрі найзначніші для країни та всього світу пам'ятники. Експозиція знаходиться на площі близько 60 000 квадратних метрів.

Умовно її можна поділити на кілька частин:

Пам'ятки, що знаходяться в місті. Це аеропорт, площа Султанахмед із Блакитною мечеттю та Собором Святої Софії, Цистерною Базилікою та палацом Топкапи.
Визначні місця, що розташовані на території Туреччини. Туристам пропонується оглянути храм Артеміди, мавзолей Галікарнаса, міст Малабаді, Каппадокію.
Визначні пам'ятки, зведені в часи імперії Османа, але в даний час розташовані за межами країни. Це Дамаські ворота, що в Ізраїлі, каїрські мечеті, місто Салоніки.

На території комплексу є ресторан, дитячий майданчик, магазин сувенірів, парковка. Туристи можуть перекусити, не виходячи межі експозиції.

Індустріальний музей Рахмі М. Коча

Експозицію заснував за власний кошт турецький мільярдер Рахмі Коч. Він, за фахом інженер, вирішив виставити всі ті твори людської думки, які вражають людство. Для початку Коч викупив непрацюючі ливарні цехи, що перебувають у бухті Золотий Ріг. Приміщення потребували масштабної реставрації. Вже 1991 року виставку відвідали перші туристи. Через кілька років Коч викупив занедбані корабельні верфі, розташовані поблизу вже придбаного будинку.

Знову була потрібна масштабна реставрація, але вона виправдала себе: з'явилося місце для нових експонатів. Рахмі Коч не зупинився на досягнутому: він придбав відкритий майданчик, де розмістив пороми, паровози, машини. Тепер він може похвалитися тим, що зібрав усі дивовижні експонати, які можуть рухатися, літати чи просто обертатися.

Долмабахче

У 17 столітті дома споруди плескалися води Босфору. Але султанові спало на думку ідея засипати невелику затоку і побудувати палац з дерева. Згодом, споруда зруйнувалася. Але в 19 столітті султан Абдул-Меджид, який пересичився палацовою розкішшю, вирішив звести на місці насипу розкішний замок, що відрізнявся від простого, але функціонального, палацу Топкапи. Споруда тому називається «насипним садом». Палац вирізнявся небаченою розкішшю: на його прикрасу використовувалися сотні кілограмів золота та срібла.

Інтер'єри Долмабахче і сьогодні вражають відвідувачів. Туристам пропонується оглянути тронну залу, де Абдул-Мехмед проводив урочисті прийоми, приміщення гарему, палацову кухню та особисті покої султана. Приваблює відвідувачів скарбниця, де виставлені коштовності та особисті речі мешканців Долмабахче. Абдул-Мехмед був шанувальником Івана Айвазовського. Зали палацу прикрашають картини художника, спеціально замовлені султаном. В основному, на них зображено Босфор.

Румеліхісар

Фортеця грала найважливішу роль під час облоги Константинополя турками. Її побудували навпроти вже існуючої фортеці Анадолу Хісар, зробивши Босфор закритим для проходу військових кораблів із Чорного моря. Фортеця звели в унікально короткі терміни: за 4 місяці та 16 днів. При цьому будівництво особисто контролював султан Мехмед Завойовник. Гарнізон складався з 400 яничарів, озброєних гарматами.

В даний час туристам пропонується оглянути внутрішній двір, де виставлені гармати, що стояли на озброєнні гарнізону під час взяття Константинополя. Можна піднятися на оглядовий майданчик або просто побродити по стінах, насолоджуючись видами на Босфор.

Військовий музей

Спочатку експозиція розміщувалася у церкві Святої Ірини. Причому періодично виставка закривалася, і в храмі просто зберігалася зброя. Але в 1950 для експозиції знайшлося місце в гімнастичному залі військової академії Османської імперії. І знову не все пішло гладко: виставку переміщували, приміщення реконструювали та перебудовували. З 1993 туристам пропонується постійно діюча експозиція з 22 000 одиниць зберігання. Основна цінність – унікальна колекція зброї. Подано екземпляри 16-20 століть. Усі значущі історії імперії Османів битви показані у залах.

Туристи ознайомляться з:

З 15 до 16 години у залах грає військовий оркестр Мехтер. Існувала традиція: під час пересування військ та перед початком дій вулицями проходив оркестр, що виконує військові марші в мінорі. Обивателі знали: починається нова доба.

Музей Бейлербея

Цей будинок знаходиться в азіатській частині міста. Комплекс складається з власне будинку та розташованого навколо нього саду. Колись у палаці султан жив зі своєю родиною влітку. Нещодавно огляд проводився лише з екскурсією. Тепер туристи можуть ознайомитися з інтер'єром та архітектурою самостійно. Допомагає їм у цьому аудіогід. Спочатку на цьому місці Мехмед 2 наказав збудувати літню резиденцію з дерева. Палац простояв кілька років і згорів. Але замість загиблого у вогні будинки відбудували інше, з мармуру. Споруда висотою 3 поверхи, вона має підвал.

Стиль – сучасне бароко. Інтер'єри кімнат багаті: люстри з богемського кришталю, на підлозі – циновки з єгипетської тростини (вони захищали ноги власників від прикордонних температур), китайські вази. Меблі оздоблені різьбленням по дереву. Знімати на камеру забороняється: за цим суворо стежать працівники музею. На подвір'ї багато дерев та квітів, територія прикрашена зображеннями тварин. Для втомлених туристів у саду стоять лавочки. Всюди дуже чисто. З майданчика відкривається чудовий вид на Босфор.

Музей турецького та ісламського мистецтва

Сучасна експозиція знаходиться в особняку, подарованому Сулейманом Чудовим Ібрагіму Паші. Ця будівля – пам'ятка архітектури, її цінність співмірна з палацом Топкапи. Тільки відвідавши комплекс, можна зрозуміти смаки та переваги турецького народу. Виставка є величезною: вона складається з 40 000 предметів, що належать знаті. Найраніші артефакти датуються 16 століттям. До 1914 року виставка була дуже скромною: вона займала їдальню мечеті Сулейманія. Розквіт комплексу припав на 1938 рік: тим часом проголосили Турецьку республіку. У 1985 році музей включено до каталогу ЮНЕСКО.

Відвідувачам пропонується оглянути:

Закінчується експозиція у залі етнографії. Тут виставлені юрти, костюми Османів, частини інтер'єру.

Музей Едікуле

Будь-який турист прагне відвідати Золоті ворота. Адже вони є частиною фортечної стіни, яка колись захищала Константинополь по всьому периметру. Через цю тріумфальну арку імператори імперії в'їжджали до міста. Після падіння Константинополя Мехмед Завойовник не став руйнувати Золоті Ворота: навпаки, наказав збудувати довкола 7 веж, додатково зміцнити стіни. Так з'явилася семи баштова (едікуле по-турецьки означає 7 веж) фортеця.

У внутрішньому дворику відвідувачі побачать знаряддя, що стріляли містом 1453 року, і ядра до них. Зі стін відкривається чудова панорама на місто та Босфор. Гуляти і милуватися околицями можна з пів на десяту ранку до пів на п'яту вечора у всі дні тижня, крім середи.

Панорама 1453

Центр працює із 2009 року. Його організували на той момент прем'єр-міністр Ердоган та мер Топбаш. Спеціально для експозиції збудували будівлю висотою 20 м та діаметром головного залу 38 м. Виставка присвячена 54 дням облоги, після якої впала Візантійська імперія та виникла інша – Османська. На картині зображено 100 000 військових, які беруть участь у битві з обох боків. Полотно підсвічується, що посилює загальне враження від панорами.

Подано всі види зброї, яку використовували під час битви. Переміщаючись вздовж оглядового майданчика, можна ознайомитися з усіма етапами тривалої та кровопролитної облоги. Комплекс оснащений ліфтом та підйомником для мало мобільних громадян, які бажають відвідати панораму.

Музей авіації

Перевага – близькість до міжнародного аеропорту. Доїхати можна лише за 20 хвилин на заміській електричці. А оглядати експозицію, розташовану просто неба, можна протягом 3-4 годин. Любителі авіації отримають багато позитивних емоцій. На майданчику просто неба виставлені всі варіанти того, що полягало на озброєнні Туреччини в різні роки.

Відвідувачі побачать літаки, збудовані турецькими КБ, закуплені в Італії, Південній Африці. Для втомлених туристів на території є затишне кафе, де можна перекусити та відпочити. Огляд експозиції – чудове заняття для транзитних пасажирів, які мають кілька годин вільного часу.

Музей палацових колекцій

Обиватель мріє дізнатися про таємниці життя вельмож. Задовольнити цю пристрасть та допомагає експозиція комплексу Палацових колекцій. Виставка розташована в будівлі, де колись розташовувалися султанські кухні – у палаці Долмабахче. Цінність експозиції у тому, що артефакти належали султанам різних династій. Виставлені посуд, частини інтер'єрів, одяг, книги, годинники, меблі. Комплекс відкритий у всі дні тижня з 9 ранку до 5 години вечора, крім понеділка та четверга.

Музей живопису та скульптури

Експозиція прийняла перших відвідувачів у 1937 році. А ініціатором цієї виставки став Ататюрк. Для мусульманської країни відкриття такого комплексу було революційним. Основа виставки – твори турецьких художників та скульпторів, які створювали предмети мистецтва у 19-20 століттях. Адміністрація комплексу пишається скульптурами Ейюбоглу та полотнами Абідіна Діно. Але картини російського мариніста Івана Айвазовського теж представлені в залах. На жаль, частина приміщень перебуває на реконструкції, відвідати їх не вдасться. Виставку можна оглянути з вівторка до суботи. У неділю та понеділок комплекс закрито.

Музей Карійє

Будівлю сучасного музею збудували візантійці у 5 столітті. Її назвали церкву Хора, що означає «за кордоном міста». Тоді це був православний храм, де відбувалися регулярні богослужіння. Після падіння Константинополя церкву Хора перетворили на мечеть, потім знову віддали православним віруючим. З 1958 це виставковий комплекс, служби тут не проводяться.

Зовні будівля виглядає скромно, а всередині є унікальні колекції. Відвідувачі побачать візантійські фрески і мозаїки, що добре збереглися. У церкві Хора є єдині мозаїки, що ілюструють біблійні сюжети. Представлені історії з дитячого періоду Спасителя, чудеса, які Бог творив. Двері Церкви Хору відчинені для відвідувачів у всі дні тижня, крім середи, з 9 ранку до пів на п'яту вечора.

Музей ретро автомобілів

Ця експозиція сподобається всім, хто обожнює автомобілі та історію автомобілебудування. Комплекс розташований в азіатській частині міста, поряд з пристанню Еміненю. Це новий приватний комплекс: його створив у 1988 році колекціонер та автомобіліст Чингіз Артам. Він все життя збирав старовинні машини, розшукуючи в провінції іржавий мотлох, викуповуючи його у власників та відновлюючи. А коли колекція розрослася, Чингіз Артам вирішив, що настав час показати її всім охочим. Так виник унікальний комплекс.

Господар вернісажу не лише виставляє чудові екземпляри для огляду. Він популяризує автомобілізм. У 2004 році кілька машин Артама брали участь у ретро-перегонах. Однією з них керував Шумахер. Турецьке телебачення показало документальний фільм про ці змагання. Основна думка: Туреччина готова підкорити серця туристів та дивовижними експозиціями на промислові теми.

Музей каліграфії

Мусульманське мистецтво досить незвичайне: правовірним забороняється зображати обличчя та постаті людей. Але переписувати сури з Корану різними шрифтами, багато прикрашати написи рослинними орнаментами, дозволяється. Саме це послужило початком каліграфії. Цим мистецтвом володіли багато знатні особи імперії. Сам султан Байязід 2 займався каліграфією з натхненням. І Мехмед 2 Завойовник захоплено зображував сури. Зразки його рукописів представлені виставці.

Відвідувачі побачать:

Виставку можна відвідати з 9 ранку до 12 дня та з години дня до 4 години вечора.

Музей килимів

1979 року виставка знаходилася в одному з павільйонів мечеті Султанахмет. Але колекція розросла: кількість представлених артефактів наблизилась до 2500 одиниць. Тому у 2013 році експозицію перевели до спеціально відреставрованої будівлі неподалік собору Святої Софії. Сучасні приміщення дозволяють підтримувати потрібну температуру та вологість для збереження унікальних екземплярів.

Для зручності відвідувачів колекція розділена на основні періоди розвитку килимарства:

Ранній османський та пізній сельджукський періоди.
Середній період розвитку імперії Османа. У цей час стали популярними килимки для намазу. Багата експозиція анатолійських килимів.
Пізній період імперії Османа. Подано величезні килими. Туристи побачать, як змінилися килимки для намазу.

Виставка приймає відвідувачів з 9 ранку до 4 години дня у всі дні, крім неділі та понеділка.

Музей Пера

Це досить нова виставка, але вже стала популярною серед туристів. Щоб розмістити всі артефакти, потрібно було реконструювати будівлі 19 століття. Виставки тут поділяються на постійні (вони розташовуються на перших 2 поверхах) та тематичні (під них відведено решту приміщень). Постійно працює експозиції: колекція заходів та терезів, що існували в Анатолії, кавова порцеляна, картини 19 століття, написані турецькими художниками.

Комплекс має кінотеатр, де демонструються фільми на теми, пов'язані з експозиціями. Адміністрація здійснює заходи для відвідувачів. Втомлені туристи можуть пообідати у недорогому кафе на території комплексу. На першому поверсі розташована невелика сувенірна крамниця. Комплекс приймає відвідувачів з 10 ранку до 6 години вечора у всі дні, крім понеділка.

Музей сучасного мистецтва

Для розміщення виставки було реконструйовано будівлю складу у порту. Нині це модне місце, яке відвідують не лише туристи, а й мешканці.

Комплекс має:

Сучасна кінозала, де демонструються цікаві стрічки
Бібліотека, де зібрана колекція книг та журналів із сучасного мистецтва
Зали для тематичних та постійно діючих виставок
Приміщення для проведення заходів, присвячених сучасному мистецтву
Фотогалерею, де представлені знімки турецьких фотографів
Виставку сучасної скульптури, що знаходиться у невеликому затишному дворику

Всі експонати мають пояснювальні таблички турецькою та англійською мовами. Крім того, відвідувачі можуть скористатися аудіо-гідом. Відвідати комплекс можна з 10 ранку до 6 години вечора у всі дні, крім понеділка.

Церква Святої Ірини

Цю церкву збудував імператор Костянтин. Він змусив підданих охреститися, але при цьому увічнив цю подію як мирну (Ірина – значить, «світ»). Храм неодноразово ушкоджувався. Причини були різні: релігійні війни, стихійні лиха, наступ Османів. Але він не загинув. Сьогодні це культурний заклад. Воно називається Храмом мистецтва. Тут відбуваються концерти, всі виконавці та слухачі відзначають унікальну акустику приміщення. Відвідувачі можуть побачити залишки фресок та мозаїк на стінах. Вони непогано збереглися. Усередині знаходиться усипальниця імператора Костянтина. Відвідати храм Святої Ірини можна з 9 ранку до 5 години вечора у всі дні, крім вівторка.

Музей невинності

Ця експозиція виявиться цікавою для людей, які по-справжньому закохані. Її створив автор роману “Музей невинності” Орхан Памук. Роман був виданий у 2008 році. Створювалася виставка так, як описав автор. Він купив у муніципалітету будинок, де, на його думку, мала жити героїня Фюсун. Потім Памук наповнив приміщення речами, якими користувалася героїня роману. Він заздалегідь скуповував їх на блошиних поштовхах.

А вже створити зворушливу експозицію виявилося справою техніки. Нікого з відвідувачів не залишають байдужими недопалки з описом подій чи стоптані черевички. З іншого боку, з'являється бажання прочитати весь роман. Оглянути романтичну виставку можна з 10 ранку до 6 години вечора у всі дні, крім понеділка.

Музей живої історії та діорам

Цю експозицію підготував творчий чоловік, художник та промисловець. Він збирав експонати та конструював діорами самостійно протягом 18 років. Мета виставки не лише вивчити минуле світу, а й спробувати змоделювати майбутнє. Жодна подія, що відбувалася на планеті, не залишилася поза межами виставки.

Всі елементи діорам дотримані точності. Але господар центру не зупиняється на досягнутому. Він хоче розширити експозицію, прибудувати приміщення для бібліотеки з читальним залом та затишним садком, де відвідувачі можуть відпочити. У планах адміністрації перенести комплекс ближче до історичного центру, щоб туристам було зручніше добиратися.

Кючюксу

Султани – люди примхливі. І Абдул Меджид не був винятком: йому знадобилася літня резиденція. Сказано зроблено. Між двома річками, Кючюксу і Гексу, було збудовано палац з дерева. Але це надто вразливий матеріал, тому Абдул Меджид незабаром перебудував будинок. Відтепер мав кам'яні апартаменти. Стиль споруди визначається як нове бароко. При цьому європейське вишукування було доповнене азіатською пишнотою.

Комплекс працює як виставка із 1944 року. Але палац занепадав, і в 1992 році було проведено масштабну реставрацію. Усередині представлені оригінальні інтер'єри часу Абдул Межида, а у дворі розбитий затишний садок із ставками. Сьогодні палац можна відвідати з екскурсією. Комплекс відкритий для туристів з 9 ранку до 5 години вечора у всі дні тижня, крім понеділка.

Порцеляновий завод-музей

Влада Туреччини наприкінці 19 століття вжила заходів щодо підвищення ефективності місцевого фарфорового виробництва. Для цього запросили інженерів-технологів із Франції. Нові вироби підкорили не лише знати Стамбула, а й жителів Європи. Продукція прикрашалася зображеннями султана, тварин, краєвидами. Вази, тарілки, глеки, чашки були не лише гарні, а й якісні. Ці вироби купувалися у Туреччині, а й її кордонами.

У 30-ті роки ХХ століття завод таки припинив випускати продукцію і був закритий. Але 1957 року виробництво фарфорових виробів почалося знову. 1995 року при фабриці було організовано музей. Тепер туристи можуть не тільки пройти з екскурсією цехами, вивчити тонкощі фарфорового виробництва, але й придбати експонати, що сподобалися, в сувенірній лавці.