Прекрасне місто з давньою історією Тбілісі – батьківщина поетів Руставелі та Чавчавадзе, великого художника Піросмані, актриси Софіко Чіаурелі та співачки Нані Брегвадзе виникло давно. Розкопки, виготовлені в історичному центрі, виявили термобані 1-2 століть н. е. з роздягальнями та басейнами, залишки стін та підлоги яких викладені мозаїкою. Вода в них циркулювала за складною системою керамічних труб. Все це свідчення того, що вже тоді в місті була добре розвинена інфраструктура, хоча, за свідченням офіційних документів, столицю Грузії (Іберії) заснував у 5 столітті цар Вахтанг Горгасалі. Результати розкопок спростували ці дані і довели, що Тбтлада, позначена на раннеримських картах (1-2 ст. н. е.), це і є нинішній Тбілісі. У ньому, як і в інших стародавніх містах, багато старовинних визначних пам'яток. Отже, розкажемо,

Фортеця Нарікала

Усім, хто слухав знамениту задушевну пісню про Тбілісі, знайоме слово «Нарікала», яке згадується в ній. Але далеко не всі знають, що Нарікала – давня фортеця, розташована на прославленій у віршах та піснях Святій горі – Мтацмінді. Кріпаки і вежі вражають уяву своєю зовнішньою неприступною міццю. Дивлячись на монументальні споруди здалеку, розумієш, скільки праці, сил та старань вкладено у це давнє оборонне укріплення.

Імовірно, фортеця є ровесницею міста і розширювалася разом із розширенням меж міста. Кріпаки спускаються східчасто прямо до вод Кури, що дозволяло власникам Нарікали контролювати торгові шляхи, що проходять поряд з річкою. Потрібно відзначити прогресивну на той час водопровідну систему фортеці, що здійснюється каналами та акведуками.

Незважаючи на масивні стіни, захищеність скелями з одного боку і бурхливою річкою – з іншого, цитадель кілька разів брали в облогу і захоплювали. Монголи, заволодівши фортецею, назвали її Нарын-кала – Мала фортеця. Природа теж відчувала Нарікалу на міцність: землетрус 1827 завдав чимало руйнувань веж і стін. У такому вигляді фортеця простояла до 90-х років минулого століття, поки що частково не була відреставрована. Повністю збудували храм Святого Миколая, руїни якого виявили під час археологічних розкопок (1966 рік). Нині церква височить свіжим гострокінцевим куполом над сивою давниною фортеці.

А на цьому сайті ви зможете орендувати авто в Грузії всього від 25 $ на добу!

Добратися до фортеці зараз не важко: до неї прокладено сучасну канатну дорогу, що веде від парку Ріке на Сололакський хребет (місце розташування фортеці). З кабінок вагончиків добре видно околиці міста та Кура, над якою проходить канатка. Туристи охоче відвідують головну пам'ятку грузинської столиці.

Проспект Шота Руставелі

Центральна вулиця в далекі часи була звичайною ґрунтовою дорогою, що зв'язує село Дігомі з містом, обнесеним стіною. У першій половині 19 століття, коли місто стало інтенсивно зростати, уздовж дороги стали зводити гарні житлові будинки та державні установи, дорогу вкрили бруківкою. Утворився новий широкий Головинський проспект, який за радянських часів оголосили головною вулицею та назвали ім'ям великого національного поета Руставелі.

Прогулянка проспектом, розділеним мальовничою платаново-каштановою алеєю – цікаве знайомство з історичними будівлями та пам'ятниками. Починається проспект від пл. Свободи, що утворилася також за радянських часів. У центрі площі праворуч встановлено чудову колону із золотим бюстом св. покровителя Грузії Георгія. Вона знаходиться на місці колишнього театру, знесеного у роки правління Берії.

Замість старої будівлі звели на проспекті нову будівлю театру Маріотта. Поруч стоїть велична будова в стилі класицизму, з білою стрункою колонадою – Штаб Кавказького корпусу (1824), що є першим адміністративним будинком проспекту. Воронцовський палац, розташований поряд із ст. метро “Свобода” за значимістю можна порівняти із Зимовим палацом Петербурга. Чудовий будинок збудували в роки намісництва в Грузії прогресивного графа Воронцова.

Після революції Палац став місцем прийняття найважливіших історичних рішень про долю всього Закавказзя. З 30-х у ньому розташовувався Будинок піонерів, а тепер він називається Будинком молоді. Усередині знаходиться Зал грузинського парламенту; висить Меморіальна дошка, яка проголошує незалежність Азербайджану.

Прямо перед Палацом навпроти ґрунтується кам'яна громада Національного музею Грузії, точніше частина музейного комплексу. Тут відкрито «Золотий фонд», в якому зібрано стародавні експонати із золота доісторичних часів. Після розвалу СРСР було організовано з метою пропаганди претензійний Музей радянської окупації, експозиції якого ілюструють владу більшовиків у Грузії.

К/театр «Руставелі» – найбільший видовищний заклад, що містить 5 глядацьких залів з демонстрацією фільмів грузинською та російською мовами. Цікавий об'єкт – будівля грузинського Парламенту, свідка урочистих та трагічних подій початку 90-х років у новій Грузії: січневих боїв 1992-го, похорону Жванії, інавгурації Саакашвілі, мітингів та ходів.

Храм Кашветі – єдина з трьох християнських церков (Камоянц, Калаубанську і Олександра Невського знесли в роки Берії). Храм був побудований у 1907 році коштом власника грузинських промисловців і, зокрема, власника коньячного заводу. Зовні храм точно дублював архітектурою неогрузинського стилю церкву Самтавісі. Усередині храм прикрашений оригінальними фресками відомого художника Л Гудіашвілі, якого дорікали за нетипове зображення фресок. Драмтеатр Руставелі – чудова архітектурна прикраса проспекту, збудований у 1901 році як яскравий зразок псевдобарокко, з розкішним парадним входом. Власне кожна будівля на проспекті викликає великий інтерес гостей міста.

Кафедральний собор Сіоні

Найстаріший релігійний пам'ятник православ'я – Сіонський собор, який отримав назву від однойменної гори, був споруджений на березі Кури у VI столітті на честь Успіння Богородиці. Незабаром араби зруйнували його, але у 12 столітті за царя Давида храм знову збудували і потім неодноразово реставрували, обклавши стіни рожевим туфом. В епоху правління Берії храм теж намагалися знести, але собор, на щастя, вцілів і набув статусу православної Успенської церкви. Монументальна будова зовні виглядає досить скромно і аскетично, але всередині відкривається велична яскрава краса оздоблення. Високі склепіння, прикрашені талановитим розписом, іконами святих, створюють святкову урочистість обстановки. У його стінах є головна церковна реліквія – хрест святої Ніни – засновниці християнства.

Старий Тбілісі

Це район міста, раніше обнесений фортечною стіною, окремі фрагменти якої де-не-де ще збереглися як свідчення стародавніх кордонів. У Старому Тбілісі розташовані знамениті сірчані лазні, давні вірменські та грузинські храми. Один з них – Анчісхаті (6 століття) або храм Святої Марії, в якому зберігалася найдавніша ікона з Анчі. Її у 20-му році перенесли до Музею мистецтв. Сьогодні від старого храму залишилися лише стіни, внутрішні елементи з'явилися пізніше.

Сурб Ншан (Святий знак) – вірменський храм 18 століття на вул. Верцхлі, що зараз перебуває в аварійному стані, що надає йому своєрідної привабливості. Храм Богоматері Вифлеємської, що знаходиться в р/не Клдісубані, користується великою популярністю у парафіян. Особливо багато людей приходять сюди 28 серпня на День Успіння. Ще один храм 18 століття – собор Святого Георгія, який пережив роки забуття, зараз відроджений через реставрацію.

У центрі підноситься сучасний Кафедральний собор Святої Трійці (Самеба), який за грандіозністю можна порівняти з московським Христом Спасителем. Собор здатний вмістити 15 тис. парафіян одночасно. Величний багатоярусний зовні будинок з круглою баштою та золотим куполом – справжній шедевр архітектури. Кожна вуличка має свою давню пам'ятку у вигляді православного храму, мусульманської мечеті чи вірменської церкви як свідчення багатонаціональності міста.

Абанотубані

Гартуючи сторінки літературних творів про Грузію, можна обов'язково знайти в них згадку про знамениті гарячі сірчані лазні, що розташовувалися в районі Абанотубані. Адже навіть у перекладі “тбілі” звучить як “теплий”, що красномовно підтверджує наявність у місті великої кількості гарячих джерел, цілющу силу яких зазнали на собі місцеві жителі. Тому з 16 століття дома джерел заповзятливими городянами активно облаштовувалися лазні.

Всі вони в основному були досить прості невисокі будівлі в східному стилі, з півколо куполів, в яких по центру розташовувалися великі скляні вікна. Через них світло потрапляло безпосередньо в лазні, що були нижче рівня землі. Кожна лазня називалася на прізвище власника: Зубалівська, Орбеліанівська і т.д.

Воронцовський палац

Ця розкішна будівля у стилі Ренесансу – найкрасивіша архітектурна пам'ятка не тільки пр. Руставелі, а й усього міста. Побудований в 1868 році в роки намісництва графа Воронцова палац втілив у своїй архітектурі та внутрішній обробці історичну велич та значущість прогресивного царського намісника у житті Грузії. Чудова витонченість білої будівлі з фігурним оздобленням фасаду, з анфіладою аркових вікон справляє незабутнє враження на всіх, хто його бачить вперше.

Внутрішнє оздоблення просто вражає емоційний шок красою інтер'єрів і розкішним багатством їх оформлення: прикраси з позолоти, оригінальний дизайн незвичайних люстр, вишукані меблі, витончені світильники – все викликає захоплення. Особливою неймовірною красою відрізняється Перська Зала, витримана в білих тонах, з ліпниною, інкрустованою дзеркалами, що створюють відчуття певної ефемерної легкості. Зал – безперечна перлина палацу. Після встановлення радянської влади будинок був відданий у володіння дітей та молоді. Зараз він офіційно називається «Будинком молоді».

Грузинська Бетанія

У досить глухому і важкодоступному місці серед сосен, ясенів, волоських горіхів знаходиться унікальний древній монастир Бетанія, імовірно, що виник ще при цариці Тамарі. Напевно, через труднодоступність цих місць монастир довго стояв занедбаним, поки його не виявив архітектор і художник-аматор Гагарін, що вивчав околиці. Монастир, що став надбанням суспільного інтересу, заново відродився і став місцем проживання ченців (до 1963 року). Стоїть унікальна архітектурна пам'ятка старовини над злиттям двох гірських річок Віри та Бетані, звідси назва монастиря, зведеного на честь Богородиці.

Зараз на монастирській території знаходяться масивний храм Різдва Богородиці та службово-господарські споруди. Незважаючи на минулі століття, численні розписи всередині храму, що становлять буквально всю історію християнства, досить добре збереглися. Зображення пророків, зради Юди, таємної вечері, що страждає на Петра, омивання ніг виконані блискуче невідомими художниками. Сцени «Розп'яття» вражають своєю жвавістю та реальністю зображеного, силою почуттів, вкладених майстрами у свої шедеври. Весь монастир Бетанія – безцінний скарб грузинської землі, що зберігає багато не розгаданих поки що таємниць.

Національний музей Грузії

Величезна монументальна будівля на пр. Руставелі вміщує кілька музеїв, що входять в єдину музейну мережу держави. Заснований Кавказький музей (так називався він раніше) в 1825 Імператорським географічним товариством Росії і за роки свого існування переніс чимало випробувань і переміщень експонатів. Загалом у музейну систему входять 13 музеїв, головні з яких знаходяться якраз у цій будівлі на пр. Руставелі.

Експозиції першого поверху розкривають стародавню іберійську історію Грузії, демонструючи унікальні знахідки, виявлені під час розкопок знаменитого кургану Тріалеті. Предмети, знайдені у ньому, відносяться до 2 століття до н. е. та складають Золотий Фонд музею. Золоті та срібні кубки, чудовий посуд із кераміки, ювелірні прикраси, монети, різні види стародавньої зброї – безцінні скарби Грузії. Деякі з них, наприклад, кубок із золота, інкрустований дорогоцінним камінням та геометричними фігурами вважається світовою реліквією.

Чимало тут різних знарядь праці та ремісничих виробів; широко представлені зразки тканин, види одягу доісторичних епох та християнського періоду, килими ручної роботи. Найунікальнішим експонатом є скам'янілі людські фрагменти Homo ergaste – найдавніше свідчення (1,8 млн років) існування людини поза Африкою.

Подібні останки раніше знайшли тільки на африканському континенті. Воістину безцінні раритети – зібрання каміння з урартськими написами на них. Другий та третій поверхи займає Музей радянської окупації, організований після виходу Грузії із СРСР. Об'єктивно важко погодитися з усіма експонатами та коментарями до них, написаними грузинською та англійською мовами.

Дім Мелік-Азарянця

Прибутковий будинок багатого купця Мелік-Азарянця інакше називається Тифліським Пасажем за його довжину, що розтяглася майже весь квартал. Він цікавий не лише своїм презентабельним зовнішнім виглядом, створеним талановитим архітектором Оболонським, а й авангардною технікою будівництва. Фасади з шорсткого каменю прикрашені скульптурними барельєфами, ліпними гірляндами та вінками (останні виконані на знак жалоби за дочкою домовласника) надають будівлі неповторний колорит.

Кутові вежі, ошатні еркери (виступають назовні внутрішні частини приміщень) дозволили будинку довгий час бути рекордсменом по висоті та оригінальності дизайну. Вікна верхнього ярусу оформлені прорізами, що формою нагадують сльози. Фундамент унікальної будови глибоко вкопаний у землю та захищений від підземних вод кожухом із свинцевих пластин. Під надземною частиною будинку утворився підземний простір на кілька поверхів, де розмістилися магазини, аптека, перукарня. Після націоналізації сам власник доживав вік у невеликій кімнатці напівпідвалу, увічнивши своє ім'я в архітектурному пам'ятнику.

Караван-сарай Арцруні

Масивна будівля з 3-х поверхів на вулиці Збройової – типовий символ старого міста, універсально за своїм призначенням. Коли Тифліс був центром ремесла та торгівлі, виникла гостра потреба у приміщеннях, де можна було торговим людям зупинитися на нічліг, розмістити на прилавках свої товари, привезені з караваном. Звідси така назва караван-сараю, що має 33 житлові кімнати, 25 оптових крамниць та магазинів, 24 склади. Наразі у відреставрованих приміщеннях знаходиться Музей історії Грузії.

Міст Миру

Сучасна мостова конструкція зі сталі та скла у стилі хай-тек, перекинута з одного берега Кури на інший, пов'язала старі райони міста з новими мікрорайонами. Розробкою проекту Міста Миру займалися авангардні європейці: архітектор з Італії Ф. Мартін та дизайнер-француз М. де Луккі. Новий міст, що нависає прозоро-блакитною дугою над річкою, став символом шляху Тбілісі з минулого до майбутнього.

Навіть ті, хто заперечував проти хай-теківського мосту, тепер у вечірні години милуються чудовою ілюмінацією, вмонтованою в парапети мосту: щогодини 30 тисяч лампочок «виписують» азбукою Морзе назви хімічних елементів, що входять до складу людського організму. Прекрасне старовинне місто, оспіване у поезії та прозі, залишає глибокі враження у всіх, хто сюди приїжджає.

Площа Свободи

Головна площа грузинської столиці зазнала численних змін за свою історію. У давнину вона займала ділянку перед в'їзними (Коджорськими) воротами у фортецю. Територію використовували для розміщення приїжджих, тому площу називали Готельною. У 19 столітті їй надали ім'я завойовника фортеці Ереван – генерала І.Паскевича. Периметр майдану активно забудовувався. Тут з'явився великий караван-сарай купця Тамамшева та будинок міського театру. Плац став називатися театральним.

У 20 столітті площа неодноразово міняла ім'я, у відповідність до політичними віяннями: Закфедерації (Закавказької федерації), Берії, Леніна. Довгий час на ній височив монумент вождеві пролетаріату. У 90-х роках. його було ліквідовано. Центральне становище зайняла колона з позолоченою фігурою святого покровителя Грузії-Георгія-Побєдоносця, що зневажає дракона (35м). Автор – З.Церетелі.

Сучасна назва площі підкреслює волелюбний дух жителів закавказької республіки. Площа Свободи є точкою для прогулянки.

Зоопарк

Вже понад 90 років городяни та гості столиці із задоволенням відвідують зоопарк. Його історія почалася в 1927 р, коли на перетин районів Ваке і Сабуртало для розміщення вольєрів з тваринами було виділено ділянку 100 га. Зоопарк створювався як як розважальний комплекс, а й як науковий центр. Зоологи, що працювали в ньому, приділяли увагу вивченню поведінки тварин, їх акліматизації, проводили досліди щодо схрещування та виведення нових видів.

План зоопарку передбачав поділ на зони. В одній проживали ендемічні мешканці Кавказу. В іншій були представлені тварини з різних природних зон СРСР (ліс, степ, пустеля та ін.). Третя відводилася для екзотичної фауни. Окрему зону займав океанаріум із колекцією морських риб. У 2015 р. вольєри було зруйновано, а багато звірів загинуло внаслідок повені.

В даний час працює у звичайному режимі. Крім спостереження за тваринами, відвідувачі можуть відпочити в розважальній зоні з безліччю атракціонів, отримати урок верхової їзди на коні або посидіти за столиком у кафе.

Пам'ятник Мати Картлі

На ознаменування 1,5-тисячної історії міста (1958 р.) над вершиною пагорба Сололакі піднялася велична скульптура «Мати Картлі» («Мати Грузія»). Її авторство належить відомому скульптору Е. Амашукелі. За свою монументальну роботу він удостоївся Державної премії Грузинської республіки (1965). У зображенні жінки з мечем і чашею вина в руках автор символічно показав характер грузинського народу: гостинно приймає друзів і відважно захищається від недругів.

Спочатку скульптура була виготовлена з дерева. Однак, з огляду на недовговічність природного матеріалу, було вирішено відлити фігуру з алюмінієвого металу. У 90-х роках. 20 ст. монумент модифікували. Змін зазнав костюм жінки. Її голову прикрасила косинка та лаврове листя. Мати Картлі давно перетворилася на символ грузинської столиці. 20-метровий монумент добре помітний із усіх куточків міста.

ботанічний сад

Столичний ботсад розбитий за межею міста. Йому відведена територія в ущелині річки Цавкісісцкалі. Цю місцевість у середні віки займали зарості інжиру, які вважалися власністю грузинських царів. У 1845 р. лісонасадження перевели до розряду ботанічного саду за вказівкою графа Воронцова. З метою впорядкування на ділянці збудували корпуси для бібліотеки, музею, оранжереї.

В даний час загальна площа ботсаду 128 га. Рослинний фонд налічує понад 3,5 тисяч представників флори з різних частин світу. Зелені насадження розбиті на зони. Найбільш популярні серед відвідувачів розарій та аптекарський город із лікарськими культурами. По сектору, засадженому хвойними рослинами, приємно здійснювати оздоровчі прогулянки і дихати цілющим повітрям.

Сад відкритий для відвідувань цілий рік і щодня (за винятком понеділка). Вхід платний.

Етнографічний музей просто неба

Ознайомитися з різними куточками Грузії, не виїжджаючи за межі міста, можна в етнографічному музеї-скансені. Він був організований у 1966 р. з ініціативи Г.Читаю на схилі м.Мтацмінда. Незвичайну музейну експозицію збирали по всій країні. На ділянці площею 52 га зосереджено традиційні споруди, що представляють усі частини республіки.

Внутрішнє оздоблення приміщення відповідає звичаям місцевості, яку представляє будинок. На огляд відвідувачів виставлено начиння, меблі, одяг, сільськогосподарський інвентар (8 тис. експонатів). Музей має в своєму розпорядженні значну колекцію надгробних плит з різьбленими рельєфами.

Серед споруд представлені кузні, стайні, комори та ін. Характерною особливістю грузинського скансену є винні льохи, що відтворюють умови для зберігання вина.

Самеба (Троїцький собор)

Головний собор Грузинської православної церкви присвячений Святій Трійці (ЦміндаСамеба). Грандіозна споруда вражає своїми масштабами. Прихрамова територія на пагорбі святого Іллі займає площу 5 тис. кв. м. Цмінда Самеба входить до «трійки» найвищих православних церков світу (св.100м). Він був зведений на пожертвування громадян та урочисто освячений у 2004 р.

Внутрішній простір собору включає 9 каплиць (з них 5 підземних) та 13 престолів. Храм ділиться на 3 рівні: 1 надземний і 2 підземних. Нижній поверх займає Благовіщенська церква. У ній розміщені саркофаги, призначені для останків грузинських правителів – Вахтанга VI та Теймураза II. Інтер'єр вражає пишністю оздоблення. Підлога та колони виконані з мармуру. Дерев'яні двері вкриті вправним різьбленням.

Віруючі можуть вклонитися 400 грузинських святих, зображених на іконах. У церкві виставлені ікони, виготовлені на золотих пластинах. Серед майстрів, які брали участь у оформленні Троїцького собору, Патріарх Грузії Ілля ІІ. На території довкола головної будівлі знаходяться корпуси з патріаршою резиденцією, паломницьким будинком, келіями для ченців, духовними навчальними закладами. Для відпочинку парафіян облаштована паркова зона з фонтаном та міні-зоопарком. Є навіть власна пасіка та невеликий затишний ресторан. Храм доступний для відвідування щоденно.

Парк Ріке

Приємне проведення часу забезпечено в парку Ріке. Його назва в перекладі з грузинського означає «Піски» і вказує на розташування в колишній заплаві річки Кури. Паркова зона облаштована нещодавно у 2010 р. Зелені насадження ще не встигли набрати сили і тому дають влітку мало тіні. Виразність паркового ландшафту надає не різноманітність рослинності, а наявність безлічі атракціонів.

Для розваг відвідувачів є:

Інтерес викликає художнє оформлення зони відпочинку. Серед арт-об'єктів: фонтан, збудований у стилі кубізму та величезний рояль. Найпомітнішою спорудою у парку Ріке є концертно-виставковий комплекс. Його зовнішній вигляд нагадує дві вигнуті труби. Конструкція виконана у футуристичному стилі зі скла та металу. Канатною дорогою можна піднятися до фортеці Нарікала.

Храм Метехі

Одна з найдавніших культових споруд столиці Грузії та її візитна картка – храм Метехи (Успіння Богородиці). Його датують 12 століттям. Згідно з переказами, до церкви часто приходила молитись відома цариця Тамара. За часів монгольської навали споруда зазнала руйнації і була повністю відновлена наприкінці 13 століття. Надалі храм неодноразово видозмінювався. Його в різні часи використовували під пороховий склад, в'язницю, молодіжний театр.

Культова споруда відновила свої початкові функції у 90-х роках. 20 ст. Центральне місце на іконостасі відведено ликам уславлених великомучеників Грузії – святого Шушаника та Або Тбіліського. Перед будинком на постаменті височить постать засновника міста Вахтанга Горгасалі. Він зображений, що сидить на коні, з піднятою вгору правою правицею. Автор роботи – Е. Амашукалі.

Гора Мтацмінда

Гора Мтацмінда не лише найвища точка Тбілісі (730 м), а й її священний оберіг. Шановний у Грузії Давид Гареджійський влаштувався в печері на лісистому схилі ще в 6 столітті. На місці, де він звершував молитви, в 19 столітті спорудили однойменну церкву Мама Давіті. Щороку в ній проводиться урочистість, присвячена святому подвижнику – “мамдавититоба”. Біля місця колишньої стоянки Давида споруджено 2 храми – Іверський та Преображенський.

Поруч на поверхню землі пробиваються 3 ключі, вода в яких вважається святою та цілющою. Вершину гори займає міський парк. Увагу відвідувачів привертає величезна настінна фреска під назвою «Посвята Піросмані» (автор Н.Ігнатов), зображена на стіні ресторану. Вінчає Святу гору телевізійна вежа. Її висота 277,4 м. Оглядові майданчики дозволяють насолодитися панорамою міста у всій красі.

Джума-мечеть

Серед багатьох християнських храмів у столиці Грузії окремо стоїть мусульманська мечеть. Це єдина оплот ісламу в місті. Перша культова споруда була споруджена турками в 20-30-х роках. 18 ст. Оновлений варіант мечеті спроектував італієць Д.Скудієрі. Він надав магометанській обителі неоготичні риси. Будівлю звели в 40-50-х рр. 19 сторіччя. Над вхідною брамою височить вежа мінарета.

Джума-мечеть справно функціонує. Цікаво, що в ній здійснюють богослужіння представники двох ісламських напрямків – суніти та шиїти. У зв'язку з цим внутрішній устрій приміщення набув відмінних рис. Для відправлення служб кожної спільноти облаштовані окремі міхраби (заглиблення в стіні до Мекки) і мінбари (піднесення для проповідей імама).

Церква Анчісхаті

Невибаглива на вигляд громіздка кам'яна споруда на вул.Шавтелі є найдавнішим московським храмом. Його поважний вік становить 15 століть. Записи у грузинських хроніках повідомляють, що церкву на честь Різдва Богородиці спорудили за наказом іберійського володаря Дачі Уджармелі. Він перетворив місто на столицю держави, а храм зробив головним у ньому. У 1675 р. собор перейменували. Його нова назва Анчісхаті вказує на Анчійську ікону з ликом Спасителя, виконану в техніці енкаустика.

Будівлю неодноразово розбудовували, туфовий камінь замінили на цегляну кладку. Наприкінці 18 століття поряд з основним корпусом було збудовано дзвіницю з цегли. Внутрішнє місце базиліки поділено на 3 нефа. Стіни, а також склепіння прикрашають фрески та збори ікон, датованих 19 століттям. У крипті лежать останки грузинського католикоса Євдемоза I (Діасамідзе).

Блошиний ринок біля Сухого мосту

Міст над пересохлим руслом Кури прозвали Мшралі Хіді («Сухий міст»). Переправу спорудили за проектом Скудієрі. Вона сполучає береги вже понад 160 років. На лівобережжі у 80-х роках. 20 століття виник стихійний ринок, який згодом перетворився на найпопулярнішу барахолку Грузії. На блошиному ринку продають будь-які предмети. На прилавках сусідять речі фабричного виробництва та кустарний хендмейд. За бажання можна виявити справжній антикваріат. Багато виробів родом із радянської епохи.

Великий асортимент зображення Сталіна. Колекціонери оцінять фарфорові статуетки, курильні трубки, підсклянники, значки. Модницям принесе задоволення пошук скарбів у покладах прикрас та біжутерії. Для домашнього користування можна придбати килими з розписом або карбування на стіну. Продавці збираються на звичному місці щодня. Найбільший ажіотаж спостерігається у вихідні.

Театр маріонеток Резо Габріадзе

Туристи під час прогулянок містом часто зупиняються біля театру маріонеток Резо Габріадзе. Його будівля знаходиться у старій частині. Театр утворений порівняно недавно, у 80-х роках. минулого сторіччя. Ініціатором його створення виступив відомий діяч культури та мистецтва Р. Габріадзе. Невелика затишна будівля з залом для глядачів на 80 місць, органічно вписалася в міський ландшафт. У 2010 році головний корпус доповнила вежа. Її верхня частина оснащена годинниковим механізмом. Про настання нової години повідомляє удар молотка в дзвін.

Двічі на добу (12 та 18 год.) навколо вежі збираються глядачі, щоб поспостерігати за виставою, що розігрується мініатюрними фігурками. Пантоміма має символічну назву «Цикл життя».
Автором і творцем більшості ляльок-маріонеток є Р. Габріадзе. Він також відомий як талановитий режисер і драматург.

Пам'ятник героям фільму Міміно

Вже багато поколінь глядачів із задоволенням переглядають ліричну комедію Георгія Данелії «Міміно». Фільм, знятий 1978 р., розповідає про життєві колізії льотчика малої авіації Валіко Мізандарі, на прізвисько Міміно («Сокіл»). Герої кінострічки виявилися настільки правдоподібними, що їх сприймають як знайомих людей, які живуть по сусідству. Наочно увічнити образи вирішив грузинський скульптор З.Церетелі. Він відтворив фігури головних персонажів у бронзі.

З 2011 р. городяни та гості можуть запросто зустрітися біля входу в метро «Авлабарі» з льотчиком Міміно (актор В.Кікабідзе), шофером Рубіком Хачіканом (актор Ф.Мкртчян), ветераном війни Іваном Волоховим (актор Є.Леонов). За трійцею спостерігає їхній кінематографічний творець – режисер Георгій Данелія.

Монумент «Історія Грузії»

Грандіозна монументальна споруда, присвячена історії розвитку грузинської держави, височить за 13 км від центру міста. Зведення Сакартвело Матіані почалося 1985 р. і остаточно ще завершено. За задумом автора, скульптора З.Церетелі, комплекс складається з 16 величезних стел (35 м). Кам'яні стовпи зверху покривають плити з барельєфами, відлитими з міді та бронзи. Кожен елемент візуально складається з трьох частин:

Нижня представляє біблійні сказання
Центральна містить портретну галерею уславлених уродженців Грузії
Верхня демонструє сюжети про традиції грузинського народу

Панорамний план композиції має хрестоподібну форму. Про історію поширення християнства в країні нагадує маленька церква поблизу монумента і хрест із лози святої Ніно. Жителі охрестили величний меморіал “Грузинським Стоунхенджем”.

Черепаш озеро

Озерце Кус – тба займає невелику западину на північному схилі м.Мтацмінда. Черепашим його прозвали за велику кількість панцирних плазунів. Розміри водойми невеликі: площа – 0,044 кв.км, максимальна глибина – 2,6 м. Територіально озеро належить до паркової зони. Містяни використовують його як місце для відпочинку. Вздовж берега протягнувся пляж із гальковим покриттям. Влітку сюди приходять купатися цілими сім'ями. Температура води не піднімається вище +20°С.

Для розваги відпочиваючих діють різні атракціони, в т.ч. катання на катамаранах. Віддалік від берега збудовано численні заклади громадського харчування, де можна перекусити. На західному березі водоймища знаходиться музей-скансен з етнографічною експозицією. Його із задоволенням відвідують туристи. До озера легко доїхати автомобілем або піднятися канатною дорогою.

Фунікулер та пантеон

Грузинська столиця пишається незвичайним засобом пересування – фунікулером. Вагончики, що піднімаються рейками на гору, були запущені в хід у 1905 році. Їх сконструював бельгійський винахідник А.Робі.
Маршрут руху прокладено від підніжжя гори Мтацмінда до її вершини (501 м). Час у дорозі 5 хвилин. Передбачено одну зупинку у Пантеона уславлених уродженців Грузії.

Загальнонаціональна усипальниця героїв Грузії відкрита на схилі гори в 1929 р. На території меморіального цвинтаря поховано багато відомих людей (49 осіб) – політики, письменники, художники. Серед них О.Чавчавадзе, В.Анджапарідзе, В.Чабукіані, Н.Думбадзе та інші. У Пантеоні лежить порох матері Сталіна – Є. Геладзе.

Особливе місце посідає могила російського дипломата А. Грибоєдова, який у Персії. Його вдова наполягла на похованні останків у Грузії і до кінця життя доглядала могилу. Її поховали поряд із чоловіком.

Канатна дорога

Рельєф грузинської столиці відрізняється пагорбом. Для підйому на височині були побудовані 2 канатні лінії у парку Ріке та у парку Ваке. Вони доставляють відвідувачів від підніжжя пагорбів до оглядових майданчиків. Серед туристів користується популярністю канатка від парку Ріке на гору Сололакі. Працює 8 підвісних кабінок, розрахованих на 8 чоловік. Довжина лінії 508м.

Підйом триває менше 2 хвилин. На горі туристи оглядають старовинну фортецю Нарікала та монумент Мати Картлі. Канатна дорога у парку Ваке довша. Підйом нею триває 6-7 хвилин. Під час руху з кабінок добре проглядаються райони Сабуртало та Ваке, меморіал «Історія Грузії». Кінцева станція біля Черепашого озера. Обидві канатки працюють цілий рік без вихідних. Проїзд платний.

Проспект Агмашенебелі

Основною магістраллю лівобережної частини є проспект Агмашенебелі, названий на честь грузинського царя Давида Будівельника. Вулиця пронизує старовинний колоритний район Чугуреті. Уздовж тротуарів височіє багато будівель у стилі еклектики, зведених наприкінці 19 століття.

Проспект увійшов до переліку туристичних маршрутів, завдяки своїм визначним пам'яткам:

Історичне значення має будинок No52, де зупинявся 1851 р. письменник Л.Толстой і будинок No150, де 1899-1901 гг. проживав І.В.Джугашвілі. Ці події відзначені табличками на корпусах. Від будинку No44 проспект перетворюється на пішохідну зону, оформлену в європейському стилі.